Синдром пішохода

Уявіть собі ситуацію. Дорога. Пішохідний перехід. По «зебрі» йде людина. У цей же час до переходу під’їжджає автомобіль. Водій дисципліновано зупиняє свого «сталевого коня» в очікуванні, доки людина перейде дорогу. Пішохід теж зупиняється і починає махати руками, мовляв, проїжджай, чому став, я ж тебе пропущу… А далі — в залежності від ситуації, витримки, міцності нервів та дисциплінованості учасників епізоду. Найчастіше не витримують водії і, реагуючи на жести пішоходів, переїжджають «зебру».
Уявили подібну картину? Більшість скаже: «А що тут уявляти? Я це бачив!» Або: «Я й сам був учасником подібної ситуації».
Дійсно, подібні випадки трапляються щодня. І не лише в Кобеляках, нових Санжарах чи Царичанці. Машини їдуть, а пішоходи йдуть по всій нашій неньці Україні. І щодня, щогодини, щосекунди одні українці спонукають інших порушувати Закон, писані і неписані правила. І так — з року в рік, з десятиліття в десятиліття. Такий собі своєрідний синдром пішохода вимальовується. Звичайно ж, він не лише на «зебрі», не лише у випадках переходу через проїжджу частину.
Подібне поблажливе ставлення до правил, провокування до порушення Закону є всеохоплюючою і загрозливою тенденцією. Даємо хабарі «даішникам» або чиновникам — синдром пішохода. Можна ж і не давати, не провокувати людину до порушення закону. Можна, але… Можна вибирати у владу чесних, або хоча б незаплямованих… можна. Але вони бідні і одразу дати нічого не зможуть. Тому вибирають і ще не раз оберуть відвертих злодіїв. Тих, що крали і навіть сиділи за це. І ще крастимуть. І це всім зрозуміло. Але оберуть їх. Тому, що гречку вони дадуть зараз, і нехай «по кілу», але сьогодні. Та й взагалі, як це, бути при владі і не красти? Чи ви так не думаєте? Так чому ж мільйонерів обираєте? Та тому, що пішоходи.
…Дехто заперечить. Мовляв, пішоходи пропускають автомобілі на «зебрі» тому, що бояться. А раптом їхатиме або якийсь дебіл, або чиновник чи його син-мажор. Ті зіб’ють, потім виявиться, що ти сам під колеса кинувся. Дійсно, буває й таке. Але то вже синдром «зляканого пішохода» виявляється.
Не маю на меті когось закликати думати, вибираючи владу чи не давати хабарів. То марно. Свідомість так швидко не змінюється. Почніть з простого. Будучи за кермом — перед «зеброю» стійте. Йдучи по ній — проходьте.

Подобається    0