Краще помовчати

Черговий тур першості району з міні-футболу минув без несподіванок. Хоча більшість матчів пройшли у цікавій та напруженій боротьбі.

Не знаю вже, чи й можна називати несподіванкою чергову поразку підгорянського «Прапора», який грає у другій лізі. Колишні потенційні лідери чемпіонату цього разу поступились одному із аутсайдерів — команді з Орлика.

А взагалі-то, не лише автор цих рядків, а й самі футболісти помітили дивну здатність «зурочувати» команди, які були відзначені у публікаціях, присвячених змаганням. Досить було похвалити «Динамо» за високу результативність, як вони програли «Прапору». Тільки-но відзначили впевнену гру підгорянських футболістів, як вони «посипались», програючи один матч за іншим.

У зв’язку з цим дехто з учасників змагань та вболівальників почали пропонувати: «Ану розхвали кобеляцький «Колос», можливо й вони програвати почнуть». Пробувати не буду, лише відзначу, що і в своїй черговій грі «колосяни» здобули очікувану перемогу. Цього разу перед ними не встояли ветерани з команди «Проц і Ко». Ні, вони боролись, або, як кажуть у футболі, «бодались», але сорока-п’ятдесятирічним таки важкувато на рівних протистояти двадцятирічним. 6:2 — на користь «Колоса».

А що ж суперники?

Вони теж здобули чергові перемоги. «Маленькі сови» цього разу провели один зі своїх кращих поєдинків. Ні про яку незібраність чи недооцінку суперників і мова не йшла. «Блискучу» гру видав лідер «Сов» Юрій Няйко, який зробив «покер», тобто, забив чотири голи. У результаті його команда перемогла з рахунком 7:1 не кого-небудь, а шенгурівський «Лан».

Перед матчем із рибалківським «Спартаком» представник і гравець «Буциків» Богдан Фомін уже звично для себе бідкався: «Та нам би не програти! Та ми думаєм, аби в другу лігу не вилетіти...» Це, певно, в нього таке заклинання, аби не зурочити команду. Чи воно діє, чи інші фактори спрацьовують, але «Буцики» виграють. Цього разу рахунок 7:4 на їх користь. «Спартаківці», як завжди, дали бій суперникам. Чого-чого, а характеру їм не позичати. Але грали вони без замін, тому й фізичної витривалості хлопцям не вистачило.

Натомість «Буцики» у звітному матчі дещо поміняли тактику. Зрозумівши, що їх форвардів Безуглого і Калюжного добре «тримають» захисники, вони почали підключати до атак інших гравців. Так перші два голи у ворота «Спартака» забив номінальний захисник Андрій Луценко. Розповідаючи про цей матч, не можна не згадати і шалену підтримку спартаківців з боку вболівальників-земляків. Їх було лише двоє. Але пива чи чогось міцнішого перед матчем вони вжили немало. Хлопці невтомно кричали «Спартак-чемпіон!», а коли рибалчани забивали голи, кидались на сітку, якою обгороджений майданчик. Глядачі-кобелячани навіть почали пропонувати арбітру Роману Горбенку: «Рома, закінчуй матч швидше, а то вони сітку порвуть». На щастя, цього разу огорожа витримала.

Із окремих гравців потрібно відзначити воротаря Дрижиної Греблі Володимира Бондаря. Він вкотре продемонстрував блискучу реакцію, рятуючи свою команду від, здавалось, неминучих голів. Можна було б хвалити його й далі, але боюсь зурочити. Краще помовчати.