Добре чи погано?

Як ми живемо? Добре чи погано? Як це визначити? І головне – із чим порівнювати?

Якщо послухати наших батьків, то у Радянському Союзі жилося набагато краще. Усе коштувало копійки, зарплати вистачало на життя і на ощадкнижку, була стабільність. З одного боку, все це так. І «совкове» минуле дійсно видається комусь мало не найкращим часом у їхньому житті. Але є ще й інший бік. Не дуже привабливий. У Союзі були такі неприємні речі, як дефіцит чи блат. Пригадую, як у 1988 чи 1989 році батьки поспішали у єдиний магазин невеликого північного поселення, щоб стати у чергу за щойно завезеними килимами. Люди брали по три-чотири штуки. Навіть ті, кому ці килими нагально не були потрібними. Просто наперед. Хто ж знає – коли їх іще завезуть?

Що іще було у Радянському Союзі? Телевізори «Рекорд», магнітофони «Весна», цукерки «Золотий ключик» і морозиво «Каштан». Особисто я вперше спробував його на вокзалі у Москві. І тривалий час був переконаний, що воно продається лише там.

Із веселих (для когось — сумних) радянський часів перенесемося у сьогодення. Тільки давайте не будемо одразу ж звично нарікати, що життя зараз – гірше нікуди. А спробуємо просто подивитись навколо. Практично у кожного зараз є мобільний телефон. І не обов’язково «беушний» чи економ-класу. Так, зачасту школярі початкових класів ходять на уроки із телефонами за 1500-3000 гривень. Це ж не показник бідності? Сьогодні на стінах чи дахах будинків половини новосанжарців висять супутникові антени (може, й не по одній). А на тумбочці перед диваном стоїть не «Весна» чи «Рекорд», а сучасний LCD-телевізор. Ну або не LCD, але все ж сучасний, кольоровий і з великою діагоналлю.

Напевно, вже кожен другий має свій автомобіль. Хтось – куплений у кредит, хтось – куплений «з рук», але все ж таки має. І чомусь навіть із ростом цін на бензин кількість автівок на вулицях не меншає. Ми не настільки бідні, щоб ходити пішки?

Цей перелік можна продовжувати. І насправді може видатися, що не так вже погано ми живемо. Принаймні, якщо порівнювати із Радянським Союзом.
Можливо, ми живемо гірше за сучасних європейців. У них там менша корупція, але більші зарплати, у них — чистота у містах та на узбіччях доріг, у них — порядок та культура. Але якщо замислитись — хто не дає так жити нам? У тебе мала зарплата, а ти працюй більше. У твоїй державі корупція, а ти не давай хабарів. У твоїх селах та містах немає культури, а ти стань культурним і освіченим, і все у тебе буде.

Адже можна без кінця ностальгувати за Радянським Союзом. Можна розчаруватись і виїхати у Європу. А можна спробувати зробити так, щоб твоїй державі (а, отже, і тобі) жилося добре. Якщо це залежить не від нас із тобою, то від кого тоді?