«Єдине, чого мені зараз хочеться, — це довше пожити…»

53-річну Нелю Бабай, жительку села Чкалове, удостоїли почесного званням «Мати-героїня». За нинішніх часів вона змогла народити та виховати п’ятьох дітей.

Минулого тижня сесія Підгорянської сільської ради розпочалася урочисто. Сільський голова Анатолій Няйко від імені Президента нагороджував жительку села Чкалове Нелю Бабай почесним званням «Мати-героїня». У наші часи вона змогла народити та виховати п’ятьох дітей. Анатолій Няйко зауважив, що такі звання присвоюються не кожного дня і не кожному. Два роки чекань, поки зберуться необхідні документи і прийметься відповідне рішення, виявились не марними. Іван Супруненко, головний лікар Кобеляцької центральної лікарні, також приєднався до привітань.

— Ви проявили неабиякий героїзм — народити п’ятеро дітей у наш нелегкий час, — каже Іван Іванович. — І добре, що ваш подвиг відмітили на рівні держави.

До медалі, посвідчення та квітів Анатолій Няйко додав і разову фінансову допомогу, яку виділили багатодітній матері з нагоди присвоєння почесного звання.
— Хоча фінансова допомога не така і велика, — каже сільський голова, — та, надіємось, вона хоч трішки вас порадує.

Після офіційної частини нам всього декілька хвилин вдалося поговорити із Нелею Степанівною, котра зі своєю сестрою вже поспішала додому. Вона розповіла, що її діти вже дорослі. Найменшому сину вже 21 рік. А найстаршій донечці — 33. До речі, донька взяла приклад з мами. У свої 33 роки вона вже встигла народити п’ятеро дітей. І, можливо, це лише початок.

Раніше Неля Степанівна працювала на корівнику та свинарнику. І працювати доводилось аж до самих пологів. А сьогодні Неля Степанівна вже на пенсії.

— З такою кількістю дітей, звичайно,  було важко, — ділиться з нами жінка. Тим більше на той час не було ніякої фінансової допомоги з боку держави. Це вже зараз при народженні дітей великі гроші виплачують. А тоді ще нічого не платили, лише «дородові» та «післяродові». Та ще й дитячі затримували. Великою втіхою для мене було те, що діти завжди допомагали по господарству. Кожен хотів для мене щось зробити.

— Да, помагали гарно, — перебила Нелю Степанівну її сестра. — От тільки коли до столу сідали їсти — дуже мотатись треба було. Їли ж багато, — посміялась сестра. — Добре, шо хоч смаки в їжі сходились. Для кожного окремо готовить не треба було.

— Зате, — перебиває сміючись Неля Степанівна, — сусідка якось мені сказала: «Як подивлюсь, у Нельки діти, тільки вийдуть на город, так за півчаса увесь і посадять!»

— Зараз уже дітей на ноги підняла, вони розійшлися хто куди. Єдине, чого мені сьогодні хочеться ,— це довше пожити, — з посмішкою завершила жінка свою розповідь.

Звісно, бути матір'ю — покликання кожної жінки, а бути багатодітною матір'ю, яка зможе виховати дітей, — покликання обраних. Гадаємо, щоб правильно зрозуміти багатодітні сім'ї, потрібно собі уявити, як за великим столом збирається величезна родина: у центрі сидять старенькі батьки, а слова любові їм говорять численні діти та онуки.