Ганжівська вода

Жителі невеличкого села Ганжівка, що за п’ять кілометрів від Кобеляк, ніколи не мали власного водогону. Десятиліттями вони користувались водою зі звичайних колодязів. Та останні кілька років селяни змушені привозити воду з райцентру або із сусідньої Мідянівки, де є централізоване водопостачання.

Семидесятисемирічна Ганна Захарченко використовує колодязну воду, як в технічних цілях, так і для приготування їжі. «Та в нас, дітки, вода ще дай Бог усім у селі», — каже бабуся, підходячи до колодязя і натискаючи на кнопку запуску електродвигуна. Двадцять секунд невеличке відро наповнюється водою. Ганна Іванівна продовжує: «Раньше я цеберкою із самого дна тягала, а потім синок Вітя електромотор поставив». Жінка бере відро і йде до загороди, за якою пасуться качки і кури. Наливає у корита воду. «Качки п’ють і ми п’ємо, — продовжує розповідати бабуся, — от тільки на чай воду мій Вітя привозить із Кобеляка».

Поряд із рядом відер стоїть пуста десятилітрова пластмасова каністра. Раз у тиждень Віктор Захарченко, який працює у райцентрі слюсарем ВАТ «Полтавагаз», привозить у ній воду. Віктор поправляє маму: «Якшо чесно, то вода у нас хоча й краща, аніж у інших, але пити її не можна. У всій Ганжівці у колодязях повно нітратів і всякої гадості. Але ж я не навожу стільки води із Кобеляк, щоб і самим напитися, і птицю напоїти». Бабуся Ганна погоджується: «Да, як ідуть дощі, то й у нас вода начинає болотом воняти. Усе літо засуха була і вона посвітлішала, і запах пропав». Захарченки розповідають, що вода у Ганжівці почала псуватись років десять тому. Вони пов’язують це із міським звалищем, котре розташоване на околиці села. Віктор розповідає, що в останні 5-6 років чимало земляків почали страждати від алергічних висипів на шкірі. Люди пов’язують це із неякісною водою та їдким димом із звалища. «Ми-то самі не боліємо, — хвалиться Ганна Захарченко. — А ось бройлери мої, кури, якісь хирі, кострубаті. На ногах наче й маслисті, а м’ясо на них не росте. Може то через воду?».
Сільський депутат Світлана Окань розповідає, що кілька років просила працівників санепідстанції провести дослідження колодязної води на вміст нітратів. Результати були невтішні. У більшості проб вміст нітратів перевищував норму у 5-8 разів. «Норма 45, а прибори показують і 240, і 300, і 360, — заявляє Світлана. — У мене самої вода красно-коричнева і з болотним запахом. Я нею і квіти не поливаю, бо в’януть». За її словами, у Ганжівці із близько ста колодязів та свердловин, лише у двох вода відповідає санітарним нормам. Депутат вважає, що причина низької якості води криється у близькості до звалища. А ось державний санітарний лікар району Валентина Семиног стверджує, що не сміттєзвалище призвело до збільшення кількості нітратів у воді. Валентина Іванівна говорить: «Верхній водоносний шар отруєний. І не лише у Ганжівці, а й у інших селах, де великих сміттєзвалищ не було ніколи. Та що там Кобеляцький район, схожа ситуація у всій Україні».

Та нині ганжівські жителі нібито побачили світло у кінці тунелю, — у них з’явилася надія на появу в їхніх оселях придатної для вживання води. Ще два роки тому сільська рада подала документи для участі в одному з мікропроектів, що фінансує Організація Об’єднаних Націй. Мета проекту — забезпечити Ганжівку питною водою, конкретніше — впорядкувати артсвердловини. Для цього громаді потрібно було зібрати 5 відсотків грошей від необхідної для проведення робіт суми. Іншу частину коштів мали надати відповідно ООН та обласна рада. Та ООНівських грошей явно не вистачало для проведення водогону по всьому селі.

Вихід із ситуації знайшовся досить несподівано. Як відомо, жителі Ганжівки довго і настирливо протестували проти існування на території їх громади Кобеляцького міського сміттєзвалище. І от під час однієї із зустрічей влади і громади, присвяченій даній проблемі, голова Кобеляцької райдержадміністрації Анатолій Таранушичу пообіцяв сприяння у проведенні по селу водогону. І, потрібно віддати йому належне, слова дотримав. Із районного бюджету спочатку виділили 100 тисяч на ремонт артсвердловини. Потім надали ще 74 тисячі гривень на будівництво водогону. А зараз на спеціальному рахунку в Держказначействі знаходиться ще 615 тисяч, що надійшли вже з обласного бюджету.

Сільський голова Володимир Кобель розповів, що нині збір документів для початку робіт знаходиться на фінальній стадії. Визначені і підрядники, котрі трудитимуться у Ганжівці. Так, фірма «Укртермосервіс» втілюватиме в життя «ООНівський» проект, пов’язаний із артсвердловиною, а «Термосервіс» вестиме водогін по селу.

14 жовтня, на Покрову, Ганна Захарченко відзначила своє семидесятисемиріччя. Жінка має надію, що до наступного дня народження воду для чаю питиме власну, а не привезену з Кобеляк.