Маленькі таланти великої гри

Кілька хлопчаків сидять за боковою лінією на штучному газоні міні-футбольного майданчика. «Ти бачив, як у санжарських шістьорка катає?» «Ну й шо? Зато у них вратарь низом не бере! Виграєм!»

9‑го квітня на майданчику проходить турнір «Граємо за Україну разом». Участують хлопчаки 1999 року народження і старші. Окрім двох команд новосанжарської ДЮСШ, «1999» та «2000», на турнір приїжджають близькі сусіди — школярі із Руденківської та Малокобелячківської шкіл.

Першими між собою грають руденчани та малокобелячани. Хлопці з Малого — вищі зростом та міцної статури, тому здається, що вони з легкістю переграють невисоких та худеньких представників Руденківки. Але під час гри виявляється, що у міні-футболі більшу перевагу надає не зріст, а швидкість. Високі та статурні захисники Малого Кобелячка просто не встигають за верткими руденчанами. А ті зовні легко забивають суперникам гол за голом. У підсумку Руденківська школа виграє з рахунком 4:2.

— У швидкості програли, — констатує тренер малокобелячан Олег Варич. І налаштовує своїх на наступну гру.

Руденчани тим часом простягаються за боковою лінією поля і спостерігають за поєдинком двох команд: Новосанжарської ДЮСШ — 1999 та 2000 року народження, гравці яких є вихованцями Геннадія Супруна. Тут також перевагу ще до початку гри віддають на рік старшим хлопцям. Адже половина з них у складі «Метеору» вже бере участь у дорослому міні-футбольному чемпіонаті. Але початок гри проходить за переваги молодших. Особливо виділяється в команді «2000» невисокий форвард Максим Муха. Він постійно опиняється з м’ячем і на швидкості тікає від старших захисників.

— Ти бачив, як у санжарських шістьорка катає? — запитує один із руденківських хлопчаків свого партнера.

— Ну й шо? Зато у них вратарь низом не бере! Виграєм!

— Давайте їм пару голів заб’єм і у защиту сядем! — пропонує третій. — А то ви всі вперед біжите, а мені одному відбивайся!

Тим часом хлопці з команди «2000» несподівано відкривають рахунок. Максим Муха проходить захисника і вчасно пасує на свого партнера — Колю Логунова. Той б’є точно — 1:0. Утім, потім досвід та перевага у віці дає результат. Хлопці з «1999» забивають своїм молодшим партнерам два голи і виграють — 2:1.

Перемагають вони і в наступному матчі — з Малим Кобелячком. Цього разу гру робить лідер «1999» Мирослав Коляда. Він забиває гол у першому таймі, а потім віддає результативну передачу на свого партнера Вадима Маника. 2:0 — перемога новосанжарців.

А от руденківським хлопчакам у другому матчі не щастить. Вони, очевидно, недооцінюють своїх суперників з команди «2000». І програють з рахунком 4:1. Воротар, який «не бере» низом, пропустив від прудких руденчан лише один гол і не дозволив перемогти.

Ті ж таки юні футболісти із команди 2000 року (деякі з них насправді були і 2002 року народження — авт.) розходяться миром із Малим Кобелячком — 2:2. Вони займають друге місце на турнірі, набравши 4 очки. Перемагають же їхні старші партнери з команди «1999». У останній багатій на голи грі вони виграють у шустряків із Руденківки (3:2) і набирають максимальну кількість — 9 очок. Команда Руденківської школи з однією перемогою фінішує третьою. Організатори турніру визначають кращих гравців за позиціями: «Кращим воротарем» визнають голкіпера «2000» Артема Івка, «Кращим захисником» стає Андрій Писаренко з Руденківки, а «Кращим форвардом» — Мирослав Коляда з «1999».

Звичайно, турнір цей дитячий, локальний і великої цікавості для шанувальників районного футболу, за великим рахунком, не становить. Та й прізвища юних гравців більшості з них абсолютно невідомі. Але років через чотири-п’ять ці хлопчаки підростуть. І вже вони будуть задавати тон у районному чемпіонаті. І коли спостерігаєш за їх грою, розумієш: у новосанжарського футболу є майбутнє.