«Захочу — продам медаль за 350 тысяч долларов!»

11-го вересня у рамках проведення Олімпійського тижня школу Малого Кобелячка відвідує чемпіон Олімпіади-80 зі штовхання ядра Володимир Кисельов. Він тепло спілкується з учнями, щедро роздає автографи та подарунки і заохочує молодь до заняття спортом. Переконує: це не лише корисно, а й вигідно.

Володимира Кисельова у Малому Кобелячку чекають із нетерпінням та хвилюванням. Як не як, а зірка — єдиний у області олімпійський чемпіон. За кілька хвилин до його приїзду перед парадним входом до місцевої школи вишиковуються команди учнів із різних сіл району: Супротивної Балки, Великого Кобелячка, Дубини, Стовбиної Долини та Лелюхівки. Діти хвилюються менше за дорослих — весело сміються та обмінюються прогнозами щодо переможця майбутніх змагань між школами.

Хвилин за десять перед школою зупиняється іномарка, з якої виходять кілька чоловіків у костюмах. Володимира Кисельова у гурті впізнати нескладно — він виділяється зростом та шириною плечей. Разом із ним на зустріч приїздить його колишній тренер Петро Скрильник та голова спорткомітету міста Кременчука Олександр Мазур. Привітавшись із дітьми та представниками місцевої влади, Володимир Кисельов дістає з сумки широку червону стрічку з нагородами і одягає її через плече.

— У мене таких дев’ять! — гордо пояснює він, розправляючи стрічку на грудях. — На зустрічі беру якусь одну!

Поверх стрічки чемпіон одягає найдорожчу свою нагороду — олімпійську медаль, завойовану в Москві у 1980-му році. Потім займає почесне місце серед гостей свята і уважно спостерігає за виступами малокобелячківських учнів. Ті спочатку вітають усіх грецьким танком сиртакі, потім презентують різні олімпійські види спорту. Насамкінець один із учнів школи — Олександр Перерва — вносить символічний олімпійський вогонь.
Після дітей до гостей звертаються представники влади. Сільський голова Геннадій Супрун вітає їх на малокобелячківській землі, а заступник голови районної ради Микола Перерва дарує сувеніри на згадку про Новосанжарський район.

Володимир Кисельов усміхнено слухає усі виступи. А коли методист райметодкабінету Леонід Береза згадує, що учень Лелюхівської школи Андрій Столярчук минулого року став переможцем обласної спартакіади у штовханні ядра, зустрічає це повідомлення щирими оплесками і схвальним похитуванням голови.

Коли олімпійському чемпіону надають слово, усі присутні з приємністю відзначають, що не всі спортсмени страждають на неспроможність зв’язно висловлюватися. Говорить Володимир Кисельов плавно, красиво та зрозуміло. Прохає учнів триматися подалі від цигарок і ні за що на світі не починати палити. Натомість радить займатися спортом.

— Конечно, все не станут чемпионами мира, но к этому нужно стремиться! — переконує олімпієць. — Вон наша спортсменка выиграла чемпионат мира и получила 50 тысяч долларов призовых! Это неплохой стимул для того, чтобы стараться быть лучшим!

Потім, відповідаючи на питання, Володимир Кисельов зізнається, що за перемогу на московській олімпіаді радянським спортсменам платити по 3500 рублів. Проте зараз сама медаль, завойована ним більше тридцяти років тому, є справжнім скарбом.

— Это у меня копия. Настоящая лежит в банке. Когда захочу, смогу продать. Такая сейчас стоит около 350 тысяч долларов! — приголомшує Кисельов і дітей, і дорослих. — Не потому, что она золотая — там весу в ней немного. Она для коллекционеров интересна. Их всего тогда 200 штук было, а ведь многие страны в той Олимпиаде не участвовали, потому коллекционерам из тех стран эти медали очень интересны.

Наприкінці виступу Володимир Кисельов передає учням вітання від президента Національного олімпійського комітету Сергія Бубки і вручає подарунки: олімпійські енциклопедії, баскетбольні та футбольні м’ячі, тенісні ракетки. Потім охоче фотографується з усіма бажаючими та роздає автографи. Маленькому Володі Жаботинському із Лелюхівки розписується просто на футболці і дає потримати у руках олімпійську медаль.

— Вырастет — будет чемпионом! — посміхається Кисельов.

Учні, задоволені від спілкування та фотосесії з олімпійцем, відправляються на змагання на місцевий стадіон. А спортсмена обступають журналісти. І вже, як кажуть, навздогін задають ще кілька питань. Спортсмен розповідає охоче та цікаво. Говорить, що на московській Олімпіаді найсильнішим його суперником був світовий рекордсмен Удо Байєр із Німеччини, але він зумів його перемогти. Головними причинами своїх успіхів Володимир Вікторович називає наполегливість та працьовитість.

— Когда я выходил из спортзала, сзади слышал такие разговоры: — Тут кто-то полы помыл, они еще не высохли!

— Это не помыли, это Киселев после тренировки футболку выкрутил! Сейчас штангу закончит поднимать и будет прыгать вверх, чтобы до потолка достать! — згадує Кисельов. — У нас тогда условий таких не было, как сейчас, но желание было огромное!

Прощаючись, Володимир Кисельов обіцяє приїздити на запрошення своїх нових друзів, аби надалі пропагувати здоровий спосіб життя та заняття спортом.