«Ворскла» роздягла харківських фанатів
Виявляється, всього за 15 гривень на стадіоні «Ворскла» можна отримати подвійне задоволення: подивитись футбол і шоу від гостьових ультрас. Якщо ще й улюблена команда не програє, а чужі уболівальники сумують — задоволення стає потрійним.
Це лише з першого погляду матч чемпіонату України між полтавською «Ворсклою» та харківським «Металістом» не має жодного відношення до Новосанжарського району. Адже на домашні матчі полтавської команди періодично їздять шанувальники футболу з різних куточків Новосанжарщини. Гра із «Металістом» — не виняток. Подивитись на те, як полтавчани гратимуть із лідером чемпіонату, збираються не лише глядачі з Полтави, а й з Нових Санжар, Малого Кобелячка, Супротивної Балки, Попового, Руденківки, Лелюхівки. Може, й з інших сіл також — стадіон великий, усіх не побачиш.
Харківські фанати і полтавські стільці
Усім уболівальникам відомо, що футбол починається біля входу на стадіон. Там можна купити насіння, щоб полузати, газети, щоб покласти на сидіння, і шарфик улюбленої команди, щоб було чим махати. У дядьків на розкладачках шарфи «Ворскли» із написом російською мовою «Обладатель кубка Украины-2008/2009» коштують 60 гривень. У клубному магазині «Ворскли» такі ж самі, але вже із українськими написами, — по 89 гривень. Національний продукт явно дорожчий.
Квитки на матч із «Металістом» порівняно недорогі. У наш улюблений 16-ий сектор можна потрапити усього за 15 гривень. Чому саме у цей сектор? Він розташовується зовсім близько із гостьовими ультрасами, які протягом усього матчу будуть влаштовувати друге — не футбольне — шоу. Іноді, воно навіть цікавіше, ніж події на полі. По дорозі до сектора можна подивитися на розминку команд. Більшість уболівальників досить непатріотично скупчуються навпроти гравців «Металіста». Звичайно, там гравці збірної України Марко Девіч та Єдмар, розрекламовані легіонери Соуза, Соса, Асеведо і чорний та красивий Папа Гуйє. Утім, від перегляду пасів та ударів зіркових гостей дуже швидко відволікають фанати «Металіста». Їх набагато більше, ніж «динамівців», які приїздили до Полтави не так давно. Вони вивішують уже майже традиційні на українському футболі червоно-чорні прапори, активно розмахують жовто-синіми шарфами харківського клубу. І кричать. Боже ж, як вони кричать! Тисяча харків’ян із легкістю заглушають увесь полтавський стадіон. Вигуки фанатів не дуже приємні для вуха полтавських уболівальників. Адже дружним хором у кілька сотень горлянок фанати «Металіста» співають про те, як їхня команда буде статево збиткуватися над «Ворсклою». При чому, у не дуже природній спосіб. Полтавські глядачі відповідають традиційними «факами». І скандуванням про те, що «Металіст» — команда, так би мовити, засобів контрацепції.
У такій дружній та веселій обстановці починається сам матч. Гостьові фанати із перших хвилин час від часу кидають на бігову доріжку навколо поля петарди під пильним оком полтавських міліціонерів. Хвилині на п’ятнадцятій ультраси починають ламати на своєму секторів сидіння і кидати їх униз. І на це міліція дивиться досить спокійно. Зрозуміло, що за таку поведінку «Металіст» згодом отримає штраф. Але ж полтавський стадіон однак шкода.
— Александр Македонский — герой, но зачем же стулья ломать? (с)
Один гол — п’ятсот роздягнених
Від споглядання шоу на гостьовому секторі доводиться відволікатися заради футболу. «Ворскла», до речі, у першому таймі грає значно краще гостей. І створює непоганий момент для взяття воріт. Після проходу Яховіча метрів у сорок завдовжки Ахмед Янузі пробиває над поперечиною чужих воріт. «Металіст» перехоплює ініціативу перед перервою. І забиває гол у роздягальню. Після подачі кутового Моледо головою скидає м’яч у сітку воріт — 0:1. Уболівальники «Ворскли» у траурі, натомість гостьові фанати шаленіють на повну. Увесь сектор затягує димом від петард та фаєрів. Ультраси починають складати виламані сидіння у купу і запалюють їх. Над стадіоном розноситься неприємний запах пластмаси. Сектор із уболівальниками «Металіста» оточують працівники міліції, знизу чергують МНСники. Проте ніхто фанатів не чіпає. У перерві їх намагається вгамувати хтось із тренерського штабу команди. І вони дійсно стають трохи спокійнішими. Проте до кінця гри ще кілька разів ламають крісла і жбурляють ними вниз.
Наприкінці перерви глядачі на стадіоні стають свідками ще одного номера з шоу харківських ультрас. На біговій доріжці з боку від трибунних приміщень з’являється фанат у чорній масці на голові і двома шарфами «Ворскли» у руках. Він стрімко біжить доріжкою у напрямку до сектора «Металіста». Уболівальники полтавчан спочатку приймають його за свого. Але, як з’ясовується за хвилину, хлопчина виявляється одним із гостей, який здійснив успішний набіг за трофеями. Розігнавшись по сектору, хлопчина підстрибує вгору на решітку і харків’яни затягають його всередину.
— Та він у них сьогодні герой дня! — резюмує один із полтавських уболівальників.
Харківські фанати взагалі веселяться, як хочуть. Аж до того моменту, поки «Ворскла» виливає на їх голови холодне відро води у вигляді голу Дедечка. Комбінація, яку розігрують господарі, гідна підручників із футбольної майстерності. Подача зі штрафного, скидка на дальню стійку і Денис Дедечко упритул розстрілює ворота гостей — 1:1. Уболівальники «Ворскли» зриваються зі своїх місць і щось веселе та іронічне кричать у бік фанатів «Металіста».
— Зараз роздягнуться, — прорікує хтось із глядачів позаду нас.
Дійсно, після пропущеного голу фанати гостей на деякий час пригнічено замовкають, а потім приблизно половина з них синхронно скидає футболки, сорочки та светри і оголюється до пояса. Тільки хлопці та чоловіки, звичайно. Настрій у них вже не такий піднесений. А от уболівальники «Ворскли», які більшість гри мовчали, наприкінці матчу підтримують кожну вдалу дію своїх футболістів. Господарі можуть як забити переможний гол (Громов трохи не тікає від Папи), так і пропустити (Моледо на останній секунді не влучає у порожні ворота). У результаті — 1:1. «Ворскла» відбирає очки у лідера чемпіонату і залишає за собою шосту сходинку турнірної таблиці.
Ми повертаємось до Нових Санжар абсолютно задоволеними. «Ворскла» не програла, футбол вийшов цікавим, а нечемні гостьові фанати поїхали додому не у кращому настрої. Усього за 15 гривень ми отримали потрійне задоволення. Немало, як на наш час, га?