Європейці борються за свої інтереси, а українці —за інтереси Бжезинського і, як завжди, з москалями

У день свята Обрізання Господнього на 5-му каналі «крутили» сюжет, як один із активістів Майдану закликав до повалення чинної влади революційним шляхом. Він говорив: «Існує два шляхи зміни влади — революційний і еволюційний. Я — прихильник першого…». Багато хто такому радіє. Не буду говорити про революцію 17-го, бо знаю її лише по книгах, але… так сталось, що й самому «повезло» пережити дві революції: у 91-му, коли розвалили другу за могутністю державу світу та змінили суспільно-політичний устрій, і так звану помаранчеву, яка призвела до повного хаосу, але не вирішила організаторам питання вступу в НАТО. Обидві вони, як до речі і революція 17-го, планувалися одними і тими ж силами з використанням фанатиків і незадоволених своїм життям пересічних. Зараз затівають ще одну революцію. А може вже досить? Коли ж ми розуму наберемось?

Промовець закликав до «походу на схід і південь» для пояснення народу, що «у нас немає україно-української війни, яку нав’язали з Кремля». Таки так. У нас такої війни дійсно немає, як комусь хотілось. Зате в нас є україно-російська війна, нав’язана нам архітекторами нового світового порядку і «розкручена» так званими патріотами. І прикро, що 99,9 % українців цього не розуміють. Майданна містерія не вщухає, уже, здається, й кандидатуру на роль нового Гапона шукають, бо «вплутали» туди й церкву. А як писала Олена Блаватська, загальновизнаний фахівець у галузі містерій: « Без істерії немає містерії». Тож подумайте. Але люди вважають, що то вони за щось борються. «З похмілля так і не збагнули суть, що то ж не ми йдемо сліпі та босі, а нас ведуть», — писав Борис Олійник.

Зараз же йдеться не про боротьбу з корупцією, не про статки сина президента чи самого президента, як дехто вважає, і навіть не про зміну влади, як комусь хотілося. Зараз ідеться виключно про те, на чиєму ми боці. На Майдані не наші проблеми вирішуються, а хазяїв глобального сценарію. Зараз вони вже начисто забули про Юлю і погрожують санкціями в разі непідписання угоди, яку самі ж збирались підписувати виключно після її визволення. Уже «загаласував» американський Сенат, бо їх українське питання, бачте, турбує. Так їм хочеться зробити нам «добро». Передають по ТБ: «США рішучіше ніж ЄС реагує на порушення демократії в Україні. Комітет Сенату скликає термінові слухання з українського питання та запросив в радники Збігнєва Бжезинського». Один західний політик прямо пояснює, що непідписання угоди «унеможливить розширення НАТО на Схід». Оце вам, прямим текстом, те що їм потрібно. Бжезинського не випадково на засідання сенатської комісії запросили. У своїй книзі «Великая шахматная доска» він писав для чого ЄС потрібен: «Европа является важнейшим геополитическим плацдармом Америки на Европейском континенте… Любое расширение пределов Европы автоматически становится также расширением границ прямого американского влияния». У книзі приводиться афоризм: «Тот, кто правит Восточной Европой, владеет Сердцем земли; тот, кто правит Сердцем земли, владеет Мировым Островом (Евразией); тот, кто правит Мировым Островом, владеет миром». Отже, усе просто, розігрується новий старий сценарій, тільки поки що без війни. Чому без війни, Бжезинський також пояснює: «… прямое применение силы становится теперь не таким легким делом, как в прошлом. Ядерные вооружения существенно ослабили полезность войны, как инструмента политики». Як вам вираз: «полезность войны»?!

А українці, як вівці, розділились на дві отари і тупо бредуть до створеного в хворобливій уяві корита. Одні — до одного, інші — до другого, при цьому здалеку не бачать, що ті корита порожні. Боротися за краще життя, хоча б у окремо взятих Кобеляках, вони не хочуть, а хочуть на халяву до корита. З чого взяли, що їх для них наповнять галушками, пшоном, чи «цінностями», мені невідомо. І самим їм невідомо, вони так вважають, бо так їм хочеться. Такого їм ЗМІ навіяли. Запитуючи, чув від людей у відповідь: “Ну як же, невже не зрозуміло, там живуть!”. Ну, живуть. Вони до цього роками йшли. Ви, яке до них відношення маєте? Думаєте, що вони вашій появі зрадіють? Вони працюють і живуть, і не усі, як декому здається. А ще, якщо розібратися детальніше, борються за свої права, за пенсії і зарплати. І розганяють їх там не лише дубинками, а й водометами й сльозоточивим газом. І ніякі сенати не галасують про порушення демократії і прав, наприклад, греків. Чому вони з вами чимось ділитися зобов’язані? І у нас є такі, що живуть, але з вами не діляться. А ще, згадайте, чи хоч якийсь із європейських народів боровся за вступ у ЄС? Та, ніхто туди іти не хотів, ні німці, ні французи, ні британці. Навпаки, проти вступу всі мітингували. Але українці і в цьому унікальні, усе в них навиворіт.

А тепер давайте пофантазуємо. А що б було, якби президент підписав угоду? Чи боролась би тоді опозиція проти влади за ваші права, чи кричала б «банду геть»? І якби боролась і кричала, то скільки б днів вона поборолась? І якими б тоді кийками її розганяли? Чи засідав би тоді Сенат і чи «турбувався» б про реалізацію «демократичного вибору» українців? Хоча, хто питав вас про ваш вибір? А якби ваш вибір був не такий, як комусь потрібно, що б тоді було? Цікаві питання? Покумекайте, хто може.

Якщо коротко, то боротьба зараз йде за те, аби ресурсами Росії і України посилити потенціал Заходу в боротьбі його хазяїв за володіння світом. Для школяра це зрозуміло, для «патріотів» — ні. Тож їх завжди і використовують як борців із москалями в чужих інтересах. Так було завжди: в 17-му, в 41-му, в 91-му. Так є і зараз. Бжезинський також цього не скриває: «Где-то между 2005 и 2010 годами Украина … должна быть готова к серьезным переговорам как с Европейским Союзом, так и с НАТО». Бачите на скільки ми від план-графіку відстаємо?

У «тоталітарному» СРСР мене вчили хто керує Америкою. Правду писали навіть на сторінках «Правди»: «Американський імперіалізм — це знаряддя в руках… ». У чиїх руках знаряддя, писати в «свобідній» Україні не можна, тож дофантазуйте.
 

РS: На 5-му каналі ТБ показували «майданутого» молодика, який говорив: «Я такие бабки рубить буду, если в Евросоюз придем». Знаю я таких «рубак», які мріяли і похвалялися, як вони «рубатимуть бабки» після розвалу СРСР і проголошенням Україною незалежності. Зараз вони ледь зводять кінці з кінцями і знову мріють, тільки тепер уже про залежність від ЄС. Цікаво діждатись коли проект ЄС скінчиться і Україну таки втягнуту туди й пограбовану викинуть, як дівицю з автофури, нічого не заплативши. Що тоді нам «патріоти» говоритимуть, куди тоді йти будемо?