Переливання крові

Те, що діється останні півроку в нашій країні, асоціюється в мене з історією хвороби. Причому, хвороби складної. Приміром, зараження організму, лікування якого вимагає загального переливання крові. Пацієнта страшенно лихоманить, температура сягає найвищих поділок. Але це означає, що організм бореться і має шанс на цілковите одужання. Інша справа — він не просто підчепив якусь смертельно небезпечну бацилу. Його навмисно отруювали. Але не так, щоб зовсім загинув. А став калікою, який не може собі дати ради.

Події, що відбулись в Україні взимку, дали мені ілюзорну віру в краще майбутнє. Хотілось вірити, що ми повторимо досвід тієї ж Грузії і візьмемо курс на боротьбу з корупцією. А бажання боротися з'явиться у свідомості кожного з нас. Та, як виявилось через декілька місяців, нічого не змінилося.

Нещодавно в Кобеляцькому районі зловили «крутих» браконьєрів. За неофіційною інформацією, серед них були й високопосадовці з Полтави. Коли кобелячани дізнавались про цей факт, одразу ж із чіткою впевненістю стверджували, що ніякої відповідальності перед законом ті браконьєри не понесуть. Відкупляться, казали люди, і справу замнуть. Інша річ — затримати у ландшафтному парку простого смертного. Оце галасу наробили б! І штраф неодмінно виписали б «по повній», і до суду справа обов'язково дійшла б. Та, нагадаю, так буває лише з простими смертними. А як буде у випадку «крутих» полтавських браконьєрів, дізнаємось пізніше, коли за цим фактом будуть оприлюднені результати проведених експертиз. І сподіваюсь, цього разу винних покарають.

А поки що ця історія викликає в мене неоднозначні переживання. З одного боку — вона зіштовхує нас із невблаганною реальністю. Хоча всі ми знаємо, що наша країна не змінилася чудесним чином у ту мить, коли втік Янукович. Сьогодні перед нами — роки важкої роботи. Але боляче бачити, що революція відбулася лише для небагатьох. А величезна кількість людей живе в тих самих координатах, що й раніше. Поки одні воюють і гинуть на сході України без необхідної кількості бронежилетів, їжі та сучасної зброї, інші, імовірно, не маючи більш важливого заняття, ганяють кабанів ландшафтним парком і вбивають їх зі страшенно дорогих снайперських гвинтівок.

Розумію, навряд чи можливо враз звільнити всіх чиновників, суддів, правоохоронців та змінити систему. Адже вона напрацьована роками. Та практика показує, що більшість людей погані настільки, наскільки їм дозволяє ця система. Одиниці керуються внутрішніми моральними орієнтирами, зберігаючи їх у будь-яких ситуаціях. Більшість поводить себе так, як до того спонукають умови, у яких вони перебувають.

Тому хочеться вірити, що правоохоронці, чиновники та інші «упирі», які здаються нам неспроможними до перевиховання, за кілька років роботи у іншій, уже новій системі будуть свято впевнені, що завжди дотримувалися протоколу затримання, ніколи не брали хабарів і взагалі не розуміють, як таке можливо. Хай нам лише стане розуму й терпіння змінити стару систему, зробити загальне переливання крові і вилікуватись від страшної хвороби, якою роками був заражений наш, український організм.