Чиї ж то лічильники води?

Десять років тому я писав у місцевій газеті «Злагода» (8 травня 2004 року під номером 36–37 «Вода та її проблема»), що воду потрібно пропускати через лічильник. У такому випадку можна говорити про економніше її використання: лічильник стримуватиме. До речі, він буде «обліковцем» і для нечистот, навколо яких останнім часом так багато розмов і проблем. Прилади повинні ставити ті, хто відпускає воду. За ними ж і ремонт, підключення та перевірка. Це проста аналогія між покупцем і продавцем. Адже ми, наприклад, купуємо товар в магазині не зі своїми терезами, а по вимірювальних приладах продавця. Це також стосується газових і електричних лічильників. У нас же в комунгоспі не рекомендують їх ставити взагалі. Воно й зрозуміло: хто ж буде платити за ту воду, що тече по вулиці? Воду, газ, електроенергію, на мою думку, слід купувати (і проплачувати за них) наперед, авансом, подібно купівлі продуктів. Ми ж за харчі платимо не тоді, коли з’їмо! Так я писав колись і хочу розвинути далі думку, логічно переконати: чиї ж і в чиїй обслузі вони повинні бути. Бензин, дизпаливо, газ на заправках ми купуємо для автотранспорту, пропустивши через лічильники продавця, а не через свої в автомобілі. Ці лічильники є власністю того ж продавця і він зацікавлений в його обслузі, щоб не понести втрати. Тому продавець змушений робити їх повірку. Аналогічно і з терезами, вагами, через які відпускають той же цукор, цукерки, печиво, м’ясо і тому подібне. Ці прилади обслуговуються тими хазяїнами, кому вони належать. Комунгосп не продає воду, він є обслуговуючою структурою, організацією для населення зі своїм обладнанням, приладами, устаткуванням для успішної роботи. Водогони знаходяться у розпорядженні комунгоспу і контролюються ним. У «Правилах користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України», затверджених наказом Мінжитлокомунгоспу 27.06.2008 року № 190, в розділі 5 вказано засоби обліку водопостачання (лічильники). Пунктом 5.3 вказується, що обладнання вузла обліку здійснюється за рахунок споживачів, пунктом 5.14 — усі засоби обліку в обумовлені законодавством строки підлягають періодичній перевірці, А пунктом 5.15 суперечливо вказується на повірку, ремонт та обслуговування засобів обліку, що належать споживачам, за їх рахунок. Це черговий крок «викачати» у людей гроші для компенсації поривів водогону і розтікання води по селищу. Ніде в розділі 5 «Система обліку водопостачання та водовідведення» не вказано, через який час лічильники підлягають повірці. У договорі ж про надання житлово‑комунальних послуг вказано: централізоване постачання холодної води. А в розділі 9 («Права та обов’язки сторін») зовсім по-іншому розглядають цю проблему. Тут не говорять, що повірка лічильника води проводиться через кожні три роки, а споживач має право пунктом 9.10 на установлення квартирних засобів обліку води і взяття їх на абонентний облік. Та пунктом 9.11 вказано на періодичну повірку, отримування платних послуг за обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) квартирних водомірів.
Газові та електролічильники ставлять споживачам безкоштовно відповідні організації, періодично також безкоштовно для споживачів перевіряють справність обліку. Отже, з логічних міркувань виходить, що комунгосп повинен лічильники на воду ставити споживачам теж безкоштовно, а ті, що придбані населенням раніше, — викупити і поставити на свій баланс з подальшим їх обслуговуванням.
Лічильники ставляться обов’язково з фільтрами. Середнє напрацювання на відмову лічильника — не менше 10 000 годин, повний середній строк служби — не менше 12 років. Так як їх параметри добрі і якщо правильно користуватися ними, то вони практично не потребують повірки. Єдине ж тільки потрібно, щоб у водогоні менше було муляки, менше відключали воду, аби в трубі менше утворювались повітряні пробки, які можуть навіть вивести лічильник з ладу.
Правильність повірки приладу обліку води можна зробити простим способом: використавши мірну посудину будь-якої ємності. Найменша ціна поділки показувального пристрою відома, наприклад, 0,0001 метр кубічний. Кількість обертів по маленькому (круглому) циферблату 10 відповідатиме об’єму 0,001 метр кубічний води, або один дециметр кубічний – один літр. Можна брати іншу зручну кількість обертів, а отже, й іншу ємність. При проходженні через лічильник 1000 літрів води відповідатиме об’єм один метр кубічний. Я це перевіряв у себе вдома. У результаті співпадали об’єм води в ємності і покази лічильника. Хто більше зацікавлений у справності лічильників води: споживач чи виконавець? І споживач, і виконавець. Так як водомір постійно перебуває під наглядом споживача, він, не знімаючи його з водопроводу, може перевірити правильність роботи запропонованим мною способом. У разі підозри несправності лічильника води споживач зобов’язаний повідомити про це виконавця. Тим більше, якщо він вийшов з ладу. Якщо ж у виконавця виникає сумнів щодо правильності роботи приладу, нехай він і перевіряє його. Отже, логіка ще раз підказує, що лічильники води підлягають повірці комунгоспом, щоб не було підозри на неправильність їх показань.
І насамкінець, відносно складання договорів СККП (селищний комбінат комунальних підприємств). Вони повинні складатися разом споживачем і виконавцем. Їх же складає виконавець сам, приносить споживачеві, як «кота в мішку», і віддає, нав’язує споживачеві його виконання. Так при складанні типового Договору «Про надання житлово‑комунальних послуг: централізованого постачання води і вивезення твердих побутових відходів і сухого сміття» (далі – Договір). Постановою Кабміну від 21 липня 2005 року № 630 ст. 9 вказано: «Квартирні засоби обліку беруться виконавцем на абонентський облік, далі — періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) квартирних засобів обліку провадяться за рахунок виконавця».
Згідно статті 10, справляння плати за нормативами (нормами) споживання за наявності квартирних засобів обліку без урахування їх не допускається. У статті 29 споживач має право (пункт 5) на «установку квартирних засобів обліку та взяття їх на абонентський облік». Те саме написано і у Договорі п. 9.10. А у пункті 6 цієї ж статті (Періодична повірка, обслуговування та ремонт, у тому числі й демонтаж, транспортування та монтаж квартирних засобів обліку) має дописку. У Договорі п. 9.11, після періодичної повірки «… отримування платних послуг за…» і далі за текстом. У статті 32 п. 4 вказується, що виконавець зобов’язаний: контролювати установлені міжповіркові інтервали, проводити періодичну повірку квартирних засобів обліку, їх обслуговування та ремонт, у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж.
Закон України «Про метрологію і метрологічну діяльність» від 11 лютого 1998 року, ст. 28, «Повірка засобів вимірювальної техніки» пунктом 3 вказується порядок подання фізичними особами, що не є суб’єктами підприємницької діяльності, власниками засобів вимірювальної техніки (результати вимірювання якими використовуються для здійснення розрахунків за спожиті для побутових потреб електричну і теплову енергію, газ і воду) на періодичну повірку цих засобів та оплати за роботи, пов’язані з повіркою, встановлюється Кабміном. Періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) зазначених засобів вимірювальної техніки здійснюється за рахунок підприємств і організацій, які надають послуги з електро-, тепло-, газо- і водопостачання. Ніякою Постановою Кабміну України, ніяким законом чи наказом не передбачено повірочний інтервал для засобів обліку води у три роки. Є гарантійний строк роботи водяного лічильника: 12 років. Можливо, інший. Цісля цього, згідно Закону України «Про метрологію і метрологічну діяльність» ст. 28, повірка засобів вимірювальної техніки, п. 2: засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці через міжповірочні інтервали, порядок встановлення яких визначається нормативно-правовим актом ЦОВМ (центральним органом виконавчої влади у сфері метрології). Мабуть, тоді й буде міжповірочний інтервал три роки і десять років, а може, і один день. Крім того, згідно Постанови Кабміну від 21 липня 2005 року № 630 «Правила надання послуг централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» ст. 32, п. 9 виконавець зобов’язаний «забезпечувати за заявкою споживача взяття на абонентський облік у тижневий строк квартирних засобів обліку».
Нічого ловити рибку у мутній воді. Усе таки повірку лічильників води робити повинен виконавець, той, хто надає послуги. І це повинно бути викладене в Договорі. Негоже обманювати споживачів.