Поляки запрошують до співпраці

Успіхам у всіх сферах народного господарства, науки, техніки, освіти, медичної галузі, пенсійного забезпечення, малого та середнього бізнесу, сільського господарства поляки завдячують успішно проведеним реформам. А серед усіх найважливішою вважають реформу системи державної влади та органів місцевого самоврядування, що проведені разом зі зміною адміністративно-територіального устрою в Польщі.

Якщо не вдаватися в подробиці, то в республіці змінено модель влади з вертикальної на горизонтальну та впроваджено трирівневу систему управління замість чотирирівневої. Як це пояснити? У демократичній державі вказівки згори не даються від уряду в область, а звідти в район, а далі по сільрадам. Діють лише закони та ініціатива громад міст і сіл. Вони кооперуються між собою організаційно й фінансово для виконання повноважень, а держава їм сприяє в цьому. До того ж гроші держбюджету сповна віддаються на базовий рівень громад, а держава зосереджується не на розподілі бюджету, а шукає кошти ззовні, з Євросоюзу, та додатково залучає дешеві кредити іноземних банків для місцевого самоврядування. Державна виконавча влада нижче обласного рівня (воєводства) не сягає, а районної влади (повіту), у нашому розумінні цього слова, фактично не існує.

На початку 90‑х років за результатами «круглого столу» польських політиків домовлено було створити громади (гміни) з великими повноваженнями і замінити ними ради народних депутатів. До цього всі поставились скептично, мовляв, «нехай покерують». Та не врахували, що самоврядування стало ефективним і змогло забезпечити економічний розвиток і політичну стабільність. Містечка й міста стали швидко розвиватися і впливати на розвиток держави. Зміцнився малий і середній бізнес. Найвпливовішим став середній клас.

За 25 років свободи Польща змінилася до невпізнанності. Держава виглядає успішною на міжнародному рівні та зміцнює фундамент державності демократичними методами в очах власних громадян.

Україна теж скидає з себе тенета рабства і прагне збудувати соціально справедливе суспільство та сильну державу для українців. Передбачаючи в майбутньому швидкі зміни та необхідність вливатися в європейську й світову спільноту, Асоціація міст України впроваджує проекти місцевого розвитку із залученням обраних громадами активних місцевих посадовців органів місцевого самоврядування. Тож для участі в обміні досвідом поляки запросили кобеляцького міського голову й секретаря міськради. Делегація з 10 українських міст, по дві особи з кожного, перебувала протягом шести днів у Польщі в спеціально підібраних громадах із подібною інфраструктурою, кількістю населення, проблемами. Дорогу й перебування посадовців оплачувала польська держава.

Нас направили в містечко Райовець Фабричний по запрошенню бурмістра Станіслава Бодиса, який особисто розповідав і показував усе в громаді та поза нею протягом відведеної програми. Населення гміни становить менше 5 тисяч та стільки ж людей проживає в навколишніх селах. У одному приміщенні знаходяться дві адміністрації: на першому поверсі сільська гміна, а на другому — міська. Колись це була одна громада, але закон дозволяв роз’єднуватись та об’єднуватись, тому після реформи громада поділилась на дві частини, хоча загальна тенденція в країні була до об’єднання. Прийняття таких рішень чекає й нас в Україні. Досвід, отриманий нами, ми будемо впроваджувати, але для цього потрібна підтримка людей і розуміння поставлених цілей. Ось, наприклад, робочий день у поляків триває, у основному, із 7-ої ранку до 15-ої години дня. Цим вони досягають економії часу та ресурсів. А також залишається половина дня для особистого життя й вирішення сімейних проблем. На мою думку, — зручно. Ніщо не заважає це зробити поступово і в Кобеляках. Цікавим є досвід роботи дитсадків. Вони працюють до 15:00, але за додаткову плату — і до 17:00. На 150 дітей працює колектив із 17 чоловік. Заробітна плата при цьому достойна: близько 1 тисячі доларів. Містечко має і школи, і спортивні споруди, і будинок культури. До речі, будівлі перебувають у зразковому стані. Усе, що знаходиться в містечку, підпадає під контроль місцевої ради, а районна влада не має до цього ніякого відношення. Про неї навіть не згадали за всі дні перебування, аж доки ми не запитали. У місцевому «Водоканалі» працює всього одна людина: директор, він же диспетчер, а кошти, накопичені від абонентів, витрачаються тільки на потреби, що виникають шляхом замовлення одноразових послуг приватних фірм. Бухгалтер — теж приватний підприємець. Професій: водій чиновника, охоронець бюджетної організації чи прибиральник майже немає. Містечко не прибирає жоден двірник. За чистотою вулиць слідкують власники будівель та житлових будинків. Сміття забирається з контейнерів двічі на місяць приватною фірмою, що працює на кілька громад. У приватному секторі люди залишають відходи у спеціальних жовтих пакетах. Негабаритні відходи відвозять на окремі майданчики за окрему платню. Сортувальна станція знаходиться за 35 кілометрів від міста. Ми там побували. Будівництво таких підприємств під силу тільки державі або об’єднанням багатьох територіальних громад. Можливі приватні інвестори.

Комунальні служби виконують функції планування та контролю, а саму роботу віддано приватним підприємцям на конкурсній основі. Навіщо за бюджетні кошти купувати техніку, якщо можна скористатися послугою приватних фірм, що вже таку мають, самі її заправляють та ремонтують. Ми дізналися, що навіть чистенький міський цвинтар відданий в оренду приватному підприємству, яке, надаючи платні послуги, управляє там, тримає порядок і співпрацює з населенням. У неділю більшість мешканців містечка йдуть до костьолу.

Цікавим є те, що поля розділені на невеликі наділи й відсутні крупні землекористувачі, а отже й національна сільськогосподарська продукція і прибутки розподіляються рівномірніше та справедливіше. Кількість депутатів у місцевій раді — 15. Вони вважають, що це забагато. Обираються депутати й міський голова не за партійним принципом, а шляхом самовисування та отримання підтримки виборців безпосередньо. Рівень розвитку міст приблизно однаковий у всіх регіонах Польщі. Варшава не виглядає такою як Київ, але й інші міста не відстають від столиці. В Україні столиця й всі інші населені пункти дуже різняться. Тому здається, що якість життя в Польщі має стандарти. І стандарти ці — європейські.

Основним посланням, яке передають нам сусіди поляки, є те, що вони готові стати нашими поводирями в бурхливому морі Європейського Союзу, допомогти зорієнтуватися в економічних перетвореннях, позбутися радянської спадщини закритості суспільства, навчити писати проекти на отримання коштів з Європи для соціальних потреб, обмінюватися досвідом розвитку територіальних громад сіл та міст шляхом розбудови комунальної сфери, доріг, спортивних споруд, дитсадків, шкіл та ін. Їх вузи залюбки прийматимуть нашу молодь на навчання. Разом із тим вони готові вчитися у нас.

На нашу пропозицію підписати договір про партнерство, яка пролунала на сесії міськради, польські колеги відгукнулися охоче й висловили зацікавленість у цьому питанні. Одразу ж запросили до себе представників із Кобеляк для обміну досвідом у будь-яких сферах діяльності людей. Це  — і бізнес, і освіта, і молодь, і комунальники, і медики, і журналісти, і спортсмени, і працівники культури тощо. У горизонтальних зв’язках обмежень немає.

Як керівники міста, ми зробили висновок про необхідність реформ місцевого самоврядування та державного управління, а також повірили у власні сили нашої держави. Україна — потужніша країна, ніж Польща, але потрібно створити ефективну систему організації життя суспільства, гнучку, сучасну, яка мотивує до праці, вітає ініціативи, захищає слабких та дає впевненість у завтрашньому дні.