Це потрібно живим

Я не хочу грати у війну,
Я не хочу бачити могили.
Хто поверне посмішку, весну
Тій людині, що її убили?
( Із сучасної дитячої пісні )

Сьогодні Україна у вогні. Вона вмивається сльозами і кров’ю своїх синів. І, на превеликий жаль, надто часто вбирається у чорну хустину, в знак жалоби, увіковічнюючи пам'ять героїв неоголошеної війни. Ніхто не може залишитися байдужим до трагічних подій на Сході, не засуджувати дій терористів, політику насильства сусідньої держави-агресора.

У цьому році виповнюється 70 років Перемоги, здобутої нашими батьками, дідами і прадідами над німецько-фашистськими загарбниками. Але відлуння тієї страшної війни й до цього часу не стихає, доходить до нас звістками звідусіль.

Нещодавно в газеті «ЕХО» була надрукована стаття під назвою «У Росії зайшли останки солдата з Орлика». Із неї ми отримали нову інформацію про долю нашого земляка Анатолія Соболя, який вважався зниклим безвісти у травні далекого 1943 року. Як виявилося, він загинув під час виконання бойового завдання у Краснодарському краї Російської Федерації. Останки колишнього льотчика знайшли російські пошуковці. Жителі Орлика одразу вирішили увіковічнити пам'ять про свого славного земляка. Заступник директора місцевої школи Тетяна Патока змонтувала відеоролик, назвавши його «Відлуння війни – у памяті й серці». Різнобічну допомогу педагогу надали краєзнавець і пошуковець із Цибульківки Анатолій Калініченко, ветеран місцевого самоврядування Валентина Чуйко, її син Іван. Вони зібрали необхідну інформацію, віднайшли потрібні архівні та музейні матеріали, надали технічну підтримку.

А через декілька днів після цього оргкомітет громадської організації « Спільна справа орлян» спільно із адміністрацією школи зібрали односельців для перегляду згаданого сюжету. Серед учасників заходу були і люди, котрі особисто знали, як самого Анатолія Соболя, так і членів його сімї. Серед них — жителі колишнього села Новий Орлик Давид Кармазин, Тамара Крюковська, Микола Коврига. Вони розповіли, що батько загиблого льотчика Іван Соболь був першим керівником СОЗу імені 12-річчя Жовтня, створеного у 1929 році. 94-річна Марія Кармазина згадувала, як вона навчалась в одному класі з Анатолієм Соболем. Молодші брати героя вже відійшли у вічність, але краєзнавці знайшли їх дітей. Одні з них проживають у Башкирії, інші — у місті Дніпропетровськ.

Під час заходу присутні дізнались, що останки Анатолія Соболя будуть перезахоронені  у російському місті Геленджик. Це відбудеться у квітні цього року. А ось у орлицький музей був переданий фотоальбом із світлинами братських могил у селах Старий і Новий Орлик. Цікаво, що у свій час ці знімки у купі макулатури знайшов, а потім двадцять років зберігав удома житель Орлика Микола Усатий.

Наприкінці заходу до присутніх звернувся директор школи Аркадій Чуйко. Він попрохав усіх вшанувати хвилиною мовчання пам'ять про загиблих воїнів, героїв Небесної Сотні та всіх патріотів, які віддали свої життя в ім’я України.

По закінченні перегляду відеосюжету автор цих рядків завітав до педагогів-ветеранів Михайла та Надії Лосів. Михайло Тихонович сказав:

— Моя юність була обпалена війною, дружина Надія Калістратівна — в числі тих, хто має статус «дитина війни». Гітлер убивав наших батьків і братів, а Путлер — наших дітей і онуків. Я не зміг прийти на захід у школу тому, що напередодні не зімкнув очей усю ніч. Усе переймався за свого онука Дмитра. Він добровольцем пішов воювати у складі батальйону «Азов». Зараз після контузії лікується у полтавському госпіталі.

Обмірковуючи все, що сталося, приєднуюся до почуттів, висловлених одним із дописувачів у центральну газету: «Як хочеться вірити, що невдовзі град куль зміниться зливою пісень мирних, радісних і щасливих людей!»

P.S. Завдяки здійсненню пошукових робіт небайдужими до історії та сьогодення людьми, відновлюються втрачені зв’язки між сім’ями. Так, родичка Анатолія Соболя, Зоя Манусевич, котра проживає у Дніпропетровську, повідомила, що зв’язалася із двоюрідними братом і сестрою в Росії. Вони планують взяти участь у перепохованні героя. Знайшлася і хрещена матір Зої Іванівни, Марія Слюсар, котра проживає в Орлику.