Село — не люди, або Реформа в темну

6‑го квітня вперше за останній рік новосанжарці зібралися на народне віче. Головним питанням на ньому стала адміністративно- територіальна реформа.

Народне віче призначають на робочий день — понеділок, 6 квітня. Ще за годину до його початку у центрі селища з’являються з півдесятка працівників міліції, а до Новосанжарської райдержадміністрації під’їжджають кільканадцять бійців батальйону спецпризначення «Азов». Напевно, таким чином представники влади перестраховуються на випадок можливих заворушень.

Ближче до дванадцятої на площі перед управлінням праці починають купками гуртуватися люди: працівники районних організацій та установ, громадські активісти селища та району. Нагадаємо, що ініціює проведення віче громадська організація «Новосанжарська самооборона Майдану», створена у районі минулого року після завершення подій Революції Гідності.

На дванадцяту на площі збираються кілька сотень чоловік. Віче відкривають традиційним виконанням державного гімну. Варто зауважити, що на площі — усього один державний синьо-жовтий прапор, а червоно-чорних стягів «Правого сектора» — з півдесятка. До правих націоналістів частина учасників віче впродовж заходу придивляється із насторогою, проте ніяких активних дій послідовники Дмитра Яроша не здійснюють і після завершення віче від’їздять до Полтави, як, зрештою, і бійці «Азова».

Ведучий віче одразу після його початку розставляє акценти: головною темою для обговорення буде адміністративно-територіальна реформа, якою, нагадаємо, передбачається об’єднання сільських рад та укрупнення районів. Громадських активістів найбільше непокоїть той факт, що чи не найважливішу в новітній історії України реформу виконавча влада проводить практично без будь-яких роз’яснень представникам місцевих рад. Хоча влада у країні нібито вже змінилася, проте ставлення до простих людей лишилося незмінним. Їх, як і раніше, ставлять перед фактом, не питаючи в українців їхньої думки. «Село — не люди?» — красномовне питання, написане на одному із плакатів, принесених активістами.

— Ми знаємо лише, що завтра з десяти сільських рад хочуть зробити одну. А як буде забезпечуватися інфраструктура? Хто буде утримувати школи, дитячі садки у тих селах, де закриють сільські ради? І чи залишаться там ці дитсадки і школи? Якщо ця реформа в результаті піде на користь району, то чому її ідеологи в нашій області, серед яких обраний нами півроку тому народний депутат Андрій Река, не приїдуть до громад і не пояснять: «Ось тут ми вас об’єднаємо, ось тут зекономимо гроші, а ось це у вас завтра буде краще»?

Неоднозначне ставлення до реформи і в керівників місцевого самоврядування. Зрозуміло, що після можливого об’єднання громад велика частина сільських голів втратить свою роботу. Проте лякає їх не лише потенційне безробіття, але і невизначеність долі очолюваних ними рад.

— Загалом, я підтримую цю реформу, — говорить у своєму виступі на віче зачепилівський сільський голова Михайло Заріцький. — Громади повинні мати механізм для об’єднання, але він має бути прозорим і зрозумілим. Щоб люди розуміли, що втратять, а що отримають після об’єднання. Щоб після цієї реформи ми не знищили українське село.

Свій виступ сільський голова завершує закликом: «Слава українському селу!»

Слід зауважити, що організатори віче, не бажаючи, аби воно перетворилося лише на монолог громадських активістів та представників громад, заздалегідь запросили до діалогу представників виконавчої влади: губернатора Валерія Головка та голову Новосанжарської РДА Сергія Бульбаху. Очільника області новосанжарці не дочекалися, а от керівник райдержадміністрації, хоча й дещо запізнився, проте до людей вийшов і свою позицію стосовно реформи озвучив.

— Сьогодні ніхто не говорить про те, що громади мають об’єднуватися примусово. Їм просто дають таку можливість. Реформа розрахована на п’ять років. Справді, ті, хто об’єднається вже цього року, отримають додаткові кошти від Кабміну. Але примусово зганяти громади ніхто не буде! Дійсно, на райдержадміністрацію покладені функції інформування та роз’яснення щодо цієї реформи. Якщо є дефіцит інформації про неї, ми будемо це усувати, будемо надавати громадам відповіді на питання, які їх непокоять.

Хтось із присутніх на віче людей зауважує, що саме РДА, а не громадські активісти, мала б збирати подібні збори громадян. Лунає ще кілька зауважень.

— Ви всі мене знаєте, я все життя прожив у цій громаді, — нагадує Сергій Бульбаха. — Рік тому я взяв на себе одні зобов’язання (коли пішов воювати на Схід – авт.), сьогодні, так сталося, взяв інші. І зіпсувати собі добре ім’я я не хочу. Тому будь-яка думка громади буде мною почута і на неї буде реакція.

Спокійно говорить про можливе об’єднання громад і заступник селищного голови Валентин Івашина. У своєму виступі він, як і голова РДА, зауважує: ніхто не змушує людей об’єднуватися просто зараз. Той процес, який розпочинається в області, є поки що лише декларуванням намірів.

— Новосанжарська селищна рада прийняла таке рішення. Депутати задекларували бажання об’єднатися з іншими сільськими радами. Але це ще не є процес об’єднання! Після цього декларування відбувається обговорення в громаді, яке вже потім затверджується голосуванням на сесії.

Відповідаючи на запитання людей, Валентин Івашина пояснює, що селищна рада звернулась із пропозицією об’єднання до дев’яти сільських рад, більшість із яких є близькими сусідами новосанжарців. Відповіді від них на це запрошення ще не отримали.

Обмінюються думками на віче і представники двох сусідніх районних рад, Кобеляцької та Новосанжарської.

— Наша кобеляцька громада також вважає, що не можуть відбуватися такі важливі зміни у країні без діалогу влади з людьми! — говорить депутат Кобеляцької районної ради Микола Антонов. — Це дуже правильно, що ви проводите такі віче. І ми, кобелячани, вас у цьому підтримуємо!

Виступ представника сусіднього району люди вітають оплесками. А потім слухають уже свого земляка, заступника голови районної ради Сергія Бодака, який говорить:

— Реформа, безумовно, потрібна. Але у ній є багато питань, на які поки що ми не отримали відповідей.
Обговоривши питання реформи, на віче приймають своєрідну резолюцію. По-перше, констатують, що у нинішньому вигляді втілення реформи в життя може призвести до непередбачуваних наслідків, найстрашнішим із яких може бути справжнє знищення села. По-друге, учасники віче вирішують звернутися до Новосанжарської районної ради із пропозицією розглянути питання реформування на сесії із запрошенням на неї народного депутата Андрія Реки.

— Нам обов’язково закинуть, що ми зібрали на віче лише представників Новосанжарської громади, а не всього великого району. Хоча тут і присутні представники багатьох громад. Тому слушно було б винести це питання на сесію, де його обговорили б  58 депутатів, які вже точно повноважні представляти весь район, — пропонує ведучий віче. — І було б цілком виправданим, аби на цю сесію запросили нашого депутата Верховної Ради, який міг би відповісти на багато запитань і потім озвучити позицію новосанжарців у стінах парламенту.

У продовження віче новосанжарці обговорюють іще одне питання, яке стосується району: звільнення із райдержадміністрації першого заступника Романа Павліченка. Тиждень тому стало відомо, що Сергій Бульбаха не планує залишати на робочому місці представника попередньої влади. У відповідь на це активісти ініціювали збір підписів на підтримку Павліченка, який, нагадаємо, після звільнення попереднього голови РДА півроку очолював у районі виконавчу гілку влади. За тиждень звернення на підтримку Павліченка підписали більше 600 представників різних громад району. Приєдналися до підтримки керівника і частина учасників віче.

На підтримку Романа Павліченка пролунало кілька виступів, у яких зауважували, що цей керівник майже рік працював у районі у чи не найважчі його часи і намагався вирішити кожну проблему, із якою до нього зверталися представники громад. Іноді він виконував і таку роботу, яка не прописана у жодних інструкціях держслужбовця. Як приклад, навели історію зі звільненням із полону новосанжарського бійця Олексія Кондрашкіна, якого саме Роман Павліченко допоміг визволити з рук сепаратистів.

— Три місяці визволенням мого сина ніхто не переймався. І лише завдяки цій людині нам удалося повернути його з полону. Я хотіла якось віддячити Роману Павловичу, прохала, щоб йому на рівні Полтави хоч грамоту якусь дали. Там пообіцяли, але так нічого і не зробили, — говорить мати солдата.

Звісно, керівник району взагалі-то не має займатися звільненням полонених. Але ж і армію має забезпечувати усім необхідним Міністерство оборони, а не прості громадяни. Але ж і воювати мають навчені професіонали, а не добровольці. У особливий час і завдання постають особливі. Утім, наскільки потрібен Роман Павліченко у новому складі керівництва Новосанжарської РДА, вирішувати, звичайно ж, тільки новому голові. Саме йому, а ще — до Полтавської ОДА активісти планують передати зібрані підписи. Нагадаємо, що під час відкриття пам’ятника Небесній Сотні у Нових Санжарах губернатор Валерій Головко, відповідаючи на питання про кадрові призначення в РДА, відповів, що до позиції громади обов’язково будуть прислухатися.

Наостанок присутні деякий час обговорюють тарифи на водопостачання та газ і призначають дату проведення наступного віче. Відбудеться воно 20‑го квітня о 12:00.

Подобається    0