А війни не буде

Наприкінці червня редакція «ЕХО» традиційно йде у відпустку. А це означає, що наступний номер газети буде випущений вже у другому півріччі, тобто, 1 липня. Безумовно, це не означає, що всі «цехівці» виїдуть «хто на море, хто — у гори». Практично всі, як і радив у своїй відомій пісні Мирослав Кувалдін, залишаться в Кобеляках. І новинні повідомлення та відеосюжети з’являтимуться на редакційному сайті.

За період короткої відпустки ми не лише підбиватимемо підсумки передплатної кампанії на друге півріччя, яка на той момент уже закінчиться. Ми й зробимо деякі висновки зі своєї діяльності, проведемо таку собі роботу над помилками. А вони, помилки, звичайно є, як і у всіх. І дуже добре, що наші читачі говорять нам про них. Це дає розуміння того, що потрібно змінювати, у якому напрямку рухатися.

Досить багато читачів висловлюють претензії щодо завеликої, на їх думку, кількості спортивних матеріалів. Що є, то є. Про спорт легко писати, адже там немає «води», а є лише події, конкретна інформація. І журналісти це із задоволенням роблять. Та, як виявляється, далеко не всіх читачів цікавлять саме спортивні новини. Тому доведеться «урізати» газетну площу під спорт. Безумовно, це не означає, що із «ЕХО» зникнуть репортажі з футбольних матчів, повідомлення про успіхи боксерів, армрестлерів, баскетболістів. Просто вони будуть більш стислими.

Натомість читачі просять, щоб ми друкували більше статей на сільськогосподарську тематику. Регіон же у нас аграрний і в цьому нічого дивного немає. Щоправда, люди не конкретизують, що саме їх цікавить. Отже, будемо пробувати знайти «гарячі» теми самостійно. Крім того, ми об’їдемо весь район, спробуємо завітати у кожну сільраду, в рамках нової рубрики «Як і чим живе село». Зокрема, дізнаємось і повідомимо людям за рахунок чого формуються сільські бюджети, скільки чиновники витрачають на своє утримання і скільки залишається на розвиток сіл. Знайдемо і цікавих людей. Вони є скрізь. Почнемо із Сухинівської сільради як однієї з найбагатших.

У планах — кілька розслідувань на тему кримінального бізнесу. І мова йтиме не про наркотики і самогон. Про що? Ну, не будемо попереджати людей. Але повірте, нелегальних або напівлегальних бізнесів у Кобеляцькому та інших районах вистачає.

І останнє. Дехто з жителів райцентру не зовсім справедливо закидає газеті, зокрема і автору, необ’єктивність у висвітленні роботи Кобеляцької міськради. Мовляв, лише критикуєте і ніби не бачите, що дороги ремонтують, тротуари стелять, футболісти виграють. Та бачимо. Але всі численні спроби редакції дізнатися у міського голови чи його підлеглих інформацію про те, хто і що робить у Кобеляках, скільки це коштує і де беруть гроші, наштовхуються на банальні відмовки. Аж до того, що «та он хлопці паркан роблять, їх і спитайте». А пояснення на зразок «це все для міста і людей» не зовсім задовольняють без конкретних сум, договорів, проектів та експертиз. Адже у Києві теж красиві каштани для міста і людей у свій час купляли. От тільки вартість дерев була астрономічною, а фірми-постачальники — пов’язані з депутатами.

Так що, про позитив у роботі органів влади ми теж обов’язково напишемо. Не забуваючи, звичайно, і про критику. Але, очікуваної деким, інформаційної війни із міськрадою не буде. По-перше, на війну часу немає. А, по-друге, як казав один розумний китаєць, виграна битва — це та, що не розпочалася.