«Вже не біжать… летять мої роки»

Так влаштоване життя дорослих людей, що вони завжди спогадами линуть у далеку пору свого буття — дитинство. І ця закономірність є незмінною. Недарма ж говорять, що всі ми родом із дитинства. А дитяча пора нерозривно пов’язана зі школою. Шкільні роки ніколи не забуваються і щемко відзиваються у наших серцях: хвилюванням, приємними спогадами, прискореним серцебиттям, ностальгією за безтурботністю.

Мабуть, саме так себе і відчували випускники Юр’ївської восьмирічної школи 1976 року випуску, коли прийшли літнього дня на ґанок рідної школи, щоб провести ювілейний урок-зустріч. 40 років тому вони закінчили восьмирічку. Свої відчуття про зустріч точно відобразила у своєму вірші колишня учениця класу Наталія Шпирка (Питомець): «…А це ось школа. Перший клас. Прийшло той рік багато нас. Як зараз бачу тих малят, що в черзі за знанням стоять. Та 8 років як день один злетіли. Розсипався тоді горох у різні боки. І зрастуй, зрастуй, світе наш широкий…»

На порозі дорослих майже сивих випускників (1960 — 1961 року народження) зустрічали вчителі, які на той час їх навчали. А головне — чекала класний керівник Валентина Олексіївна Каніболоцька, учитель історії та географії. Вона і провела урок-зустріч у формі активного діалогу, відвертого і щирого. Пригадує учень 8 класу Олег Гружинскас:

— Мені завжди приємно повернутися у дитинство. Розумієте, — хвилюється Олег, — я дорослий чоловік, здавалось б, стриманий в емоціях, та у мене так перехоплює подих, коли наша Валентина Олексіївна робить перекличку, коли ми гортаємо журнал 8 класу з видачі свідоцтв, коли ми поринаємо у спогади. Нам усім треба зустрічатися. Це необхідно для нас усіх.

У розмові з нами інша учасниця зустрічі, Наталія Шпирка (Питомець), пригадала, що їхній клас якраз прийшов у новобудову 1968 року, а ще у 1975 році відкрився їхній шкільний музей, який і нині постійно поповнюється новими матеріалами та світлинами. Тоді у 8 класі було 23 учні, з них 9 дівчат. На сьогодні 5 товаришів відійшли в інші світи.

Сидячи за партами, колишні випускники розповідали про себе, ділилися спогадами. За визначенням учителів, цей випуск Юр’ївської школи був великий і дружний. Дивувало те, що учителі вже у досить поважному віці пам’ятають цих дорослих і сивих чоловіків і жінок школярами, називаючи дітьми. Серед колишніх «восьмачків» — люди різних професій, різних доль. Тепло і цікаво розповідає про своїх однокласників Наталія Шпирка (Питомець):

— Коля Краснопер завжди мріяв про море. Мрія збулася. Він — капітан далекого плавання, батько трьох доньок. Завжди серйозний і стриманий Сергій Бреус став будівельником. А ось честь і совість класу  Сергій Гудаченко обрав професію електрозварника, проживає у Дніпрі. Хлопці Олексій Сухина, Вітя Колєснік та Саша Милостяк з дитинства марили технікою. І село не проміняли на місто.У сільській місцевості так і живуть та трудяться. Жагою до знань вирізнявся серед нас Юра Заброда. Він і досі такий — залюблений у математику і точні науки. Живе у рідному селі. Хто б міг подумати, що наш Олег Гружинскас стане відповідальним керівником фермерського господарства, успішним підприємцем, до якого горнуться люди. Олег Іванович нікому не відмовляє у допомозі. А Наташа Сумська (Канібор) працює медсестрою у райлікарні. Її, привітну і милу, знають багато людей. Старанною і меткою пам’ятають Тоню Чорну (Швед). Тоня довгий час працювала контролером у газовому господарстві. Ліда Сірченко проживає зараз у Царичанці, обрала професію вчителя.
Сама Наталія Шпирка (Питомець) вийшла заміж у село Залелію, працює вчителем у школі. Пише вірші.

Зустріч випускників 1976 року відбулася зворушливо і закінчилася на оптимістичній ноті. Про одне жалкують колишні однокласники, що не всі змогли приїхати на вечір шкільних друзів. Після спілкування у школі, сфотографувавшись на згадку, учасники ювілейної зустрічі поїхали покласти квіти на могили своїх однокласників у Преображенку, Березівку, Царичанку.
Далі на всіх чекала розважальна програма у кафе. Там, співаючи, сміючись, беручи участь у веселих конкурсах, відчули себе безтурботними дітьми. На прощання усі однокласники склали із «долоньок-побажань» «килимок обіймів» для наступної зустрічі. Зустріч завершилася святковим салютом. Через 5 років випускники восьмирічної Юр’ївської школи 1976 року випуску зустрінуться знов. Присутні вдячні за організацію шкільної зустрічі Олегу Гружинскасу, Миколі Красноперу та їхнім дружинам.