«Дико було їхати одинадцять годин в одному авто з убитим воїном»

 «Дико було їхати одинадцять годин в одному авто з убитим воїном»

20‑го жовтня письменник і фотограф із Кобеляк Костянтин Бобрищев презентував новосанжарцям книгу своїх фотографій під назвою «Війна і мир».

За десять хвилин до початку презентації в актовому залі музичної школи практично порожньо. Місця глядачів займають усього кільканадцять любителів фотографії. Потім зал заповнюють школярі Новосанжарського НВК, одвічні відвідувачі усіх культурних заходів. І розповідь про свою нову книгу Костянтин Бобрищев розпочинає перед повною аудиторією. Одягнутий він у простий темний светр та сині джинси. Про кожну світлину із своєї нової книги розповідає небагато, але цікаво.

Його книгу «Війна і мир» демонструють одразу у двох проекціях: сам фотограф тримає один примірник у руках, паралельно кадри зі сторінок книги показують глядачам за допомогою проектора. У книзі багато світлин літніх людей. Бобрищев у описі любовно називає їх «дідульками» і «бабульками». Ось бабуся молиться за свого онука, який їде захищати країну до зони АТО. Ось інша бабуся тримає у руках гітару і замислено торкає рукою скроні, згадуючи забуту мелодію. Літній чоловік, який стоїть у коридорі будинку, радий із того, що пережив черговий артобстріл. Інший дідусь, на обличчі якого немає сліз, плаче — самими лише очима.

— Я вперше таке бачив у своєму житті. У нього не текли сльози, але очі були у сльозах! — емоційно розповідає Костянтин Бобрищев.

Він зауважує: у книзі немає світлин військової техніки чи розбитих війною будинків. Головним для нього було показати саме душу людини, її емоції  на війні чи у мирному сьогоденні.

У зоні війни Костянтин Бобрищев разом із волонтерами бував понад сорок разів.  Зробив тисячі знімків, та лише десятки з них потрапили до книги. Про страх на війні письменник і художник розповідає так:

— Не було страшно. Було дико. Коли ми мали повертатися з передової, нам довелося везти додому 20‑літнього загиблого хлопця з Кременчука. Там, у зоні війни, було нестрашно. А ось їхати одинадцять годин у машині з убитим — це було дуже дико.

У книзі Бобрищева — не лише війна і смуток. Є там і радість, і надія, і світло. Щоправда, усе це — у чорно-білих тонах, у яких витримана вся книга. Знімки, які увійшли до книги, вже встигли облетіти шпальти газет в Україні і світі. А деякі роботи — зібрати по десятку призів престижних фотоконкурсів. Гідно оцінюють презентацію і в Нових Санжарах: на адресу автора кілька хвилин лунають оплески, які переходять в овації.

— Книга мені дуже сподобалася. Кожен знімок торкає душу, — говорить мешканка Горлівки, яка з початком війни переїхала до Нових Санжар.

Зі слів автора, це була вже дев’ятнадцята зустріч у рамках презентації книги «Війна і мир». У Нових Санжарах її організував районний осередок товариства «Просвіта».


Автор: Володимир ПАРШЕВЛЮК

1. Микола Гузченко / 1 листопада 2016, 23:30 Цитувати
3.Седой
«А книги для фото - это це Еуропа?»

Посилання на lurkmore.to
2. Адекватник / 2 листопада 2016, 12:36 Цитувати
5.кобелячанин
«(иначе — христоз головного мозга). »

Це ж ти почитав, типу, приколи, а Ніцше писав всерйоз: "В христианство не обращаются, для этого должно сделаться больным". До речі, виборчий і майданний психоз, це також "частный случай ФГМ". Чув на базарі, що Кості на ту книжку чи альбом обларада виділилиа 75 тис. грн. бюджетних коштів. Не хіло?! Книжка та також призначена для формування ФГМ. Тіпа, ми патріоти, бо ми ж один одного вбиваємо під знаменами боротьби з бурятами.

Додати коментар

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.