Овочева політика
Ось вже кілька місяців поспіль, та яких там місяців, — років, доводиться спостерігати за політикою в одній унікальній країні. Її населення із мазохістським завзяттям і мічурінською наполегливістю намагається визначити, що солодше — хрін чи редька. Одні кричать: «Наш Хрін найкращий, він найтовщий і найтвердіший!» Інші заходяться: «Наша Редька найдовша і найгнучкіша!» При цьому населення чомусь вперто відмовляється визнавати, що найсолодшим є таки цукор. Отой, що по 10 умовних одиниць за кілограм. Між іншим, і Хрін, і Редька, у свій час доклали чимало зусиль, щоб того цукру в країні не було, щоб селяни буряк не сіяли. Бо з селян вони «відкату», тобто хабаря, не візьмуть. А бізнесмен, який завезе сирець із тростини «відката» дасть. От і маємо нині цукор по 10 і перше імпортоване сало. Дожилась країна — сало завозить.
Та населення, назвемо його «хухри» або «мухри» на те не зважає. «Хухри» вперто сушать голову над одвічним хухрянським питанням: «Чим Хрін від Редько солодший.» Як на мою думку, то нічим. Чомусь мене особисто абсолютно не збуджує думка ні про товстий Хрін, ні про довгу Редьку. Знаю одне — в будь-якому разі хухрів добряче відхрінячать. Як вони самі кажуть: «По самі помідори». І чи Хрін це буде, чи Редька, однаково малоприємно і неестетично.
Дивна та країна. Вийдеш на вулицю, глянеш — ніби ж люди навкруги. Поспілкуєшся — розумні ж, щось думають, планують, правильні речі говорять. А як доходить до виборів, різко розділяються на хухрів і мухрів і, з наполегливістю зомбі голосують за гірку Редьку і пекучий Хрін. Чи їм повилазило, чи пороблено, чи в чай замість цукру зілля якогось насипали? Ще й кричать: «Якщо не голосуєш за нашого Хрєна чи нашу Редьку, то ти нічого не розумієш, ллєш воду на ворожий млин!» А може все навпаки, шановні хухри-мухри? Може то ви ллєте воду на чужого, може й іноземного млина. А вибирати таки потрібно людей таких, як ви самі — добрих і щирих, розумних і далекоглядних. Якщо ж вибирати і їсти лише вищеназвані овочі, то так недовго й до виразки шлунку дожитися, а потім і взагалі — гигнути.
Що ж робити? А що робити? Саджати побільше картоплі на городах. Та й капуста не завадить, можна й бурячку цукрового посіяти. Бо ні Хріном, ні Редькою не наїстеся, ой, не наїстеся.
А, ледве не забув. Почали недавно говорити хухри, що у них вибір з’явився. Нібито на овочево‑політичному горизонті замаячив новий перець, молдавський. Та якби він не пекучим виявився.
Та населення, назвемо його «хухри» або «мухри» на те не зважає. «Хухри» вперто сушать голову над одвічним хухрянським питанням: «Чим Хрін від Редько солодший.» Як на мою думку, то нічим. Чомусь мене особисто абсолютно не збуджує думка ні про товстий Хрін, ні про довгу Редьку. Знаю одне — в будь-якому разі хухрів добряче відхрінячать. Як вони самі кажуть: «По самі помідори». І чи Хрін це буде, чи Редька, однаково малоприємно і неестетично.
Дивна та країна. Вийдеш на вулицю, глянеш — ніби ж люди навкруги. Поспілкуєшся — розумні ж, щось думають, планують, правильні речі говорять. А як доходить до виборів, різко розділяються на хухрів і мухрів і, з наполегливістю зомбі голосують за гірку Редьку і пекучий Хрін. Чи їм повилазило, чи пороблено, чи в чай замість цукру зілля якогось насипали? Ще й кричать: «Якщо не голосуєш за нашого Хрєна чи нашу Редьку, то ти нічого не розумієш, ллєш воду на ворожий млин!» А може все навпаки, шановні хухри-мухри? Може то ви ллєте воду на чужого, може й іноземного млина. А вибирати таки потрібно людей таких, як ви самі — добрих і щирих, розумних і далекоглядних. Якщо ж вибирати і їсти лише вищеназвані овочі, то так недовго й до виразки шлунку дожитися, а потім і взагалі — гигнути.
Що ж робити? А що робити? Саджати побільше картоплі на городах. Та й капуста не завадить, можна й бурячку цукрового посіяти. Бо ні Хріном, ні Редькою не наїстеся, ой, не наїстеся.
А, ледве не забув. Почали недавно говорити хухри, що у них вибір з’явився. Нібито на овочево‑політичному горизонті замаячив новий перець, молдавський. Та якби він не пекучим виявився.
5 лютого 2010, 12:58 | Полтавщина | Редакційна