Оптимістичний песимізм

Дивний заголовок, чи не так? Можна було назвати редакційну дещо по-іншому. Наприклад, песимістичний оптимізм. Чому так? Та тому, що хотілося б написати статтю і змалювати оптимістичний прогноз розвитку ситуації в Україні. І люди деякі про це просять.

Для того, аби знайти привід для оптимізму, учергове перечитав аналітику на різних сайтах і в різних виданнях. Сумно визнавати, але не знайшов жодного, підкреслюю, жодного оптимістичного прогнозу розвитку подій у 2017 році для держави Україна.

Хоча ні, брешу, оптимістичні прогнози є. Люди із прізвищами Порошенко, Гройсман, Река таки говорять про якесь досягнення дна, початок зростання і так далі, і тому подібне. Напевно, вони навіть не брешуть. Судячи із їх декларацій, у них дійсно все буде добре, запас міцності таки залишається. Придворні журналісти теж пишуть, що все буде добре. Ну, якщо їм зарплата виплачується в доларах США, то вони теж не брешуть.

А ось усі інші аналітики розцінюють перспективи України в поточному і наступних роках не надто оптимістично: аж до розвалу держави і розділу її на кілька нових утворень під зовнішнім протекторатом. От і попробуй напиши після цього, що все буде добре.

Та все ж будемо сподіватися на те, що якось «пропетляємо» і в цьому році. І житимемо за принципом здорового егоїзму. Тим більше, що ще наші батьки, не кажучи про дідів, застали часи набагато складніші і скрутніші, аніж сучасні. І в окопах мерзли, і від голоду помирали, і такої держави, як Україна, не було.

І навіть, якщо збудуться найбільш песимістичні прогнози про те, що держава-невдаха припинить своє існування… Люди ж на її території все одно залишаться і житимуть. Отже, у будь-якому разі у них, тобто, у нас із вами, будуть якісь радісні моменти. День народження, приміром, чи закінчення зими. Люди одружуватимуться, народжуватимуть дітей, відзначатимуть якісь свої маленькі свята. Тобто, життя продовжуватиметься у будь-якому разі.

Ну, а держава Україна. Ну, не вдасться нічого путнього у ній створити цього разу… Буде наступний. Тим більше, що скільки живемо в Україні, стільки й чуємо про її загибель. А вона якимось дивом виживає.
Так що, менше думайте про долю держави, думайте про свою власну. І робіть так, щоб добре було саме вам. І з оцих маленьких «добре» складеться велике для України.

Ось такий оптимістичний песимізм.