Прийміть моє щире співчуття
Як зараз пам’ятаю далекий 2005‑й рік. Нарешті закінчились вибори Президента. Ним став Віктор Ющенко, котрому його симпатики невідомо за які заслуги присвоїли почесне звання Народний.
Перша після виборів редакційна стаття мала назву «Ющенко переміг. Переходимо в опозицію до Ющенка». І протягом всього президентства Віктора Андрійовича журналісти не втомлювались критикувати його за численні помилки та прорахунки. Мова йде не лише про працівників «ЕХО», а взагалі про українських журналістів. Ну, а Віктор Андрійович в свою чергу газет не читав, літав думками десь у позахмарних висотах. І в результаті хвацько «пролетів» під час виборів 2010‑го року.
Головний результат виборів 2010‑го року ще не оголошений. Але вже всім зрозуміло, що Президентом України на 99,9999 і так далі відсотків стане Віктор Янукович. Звичайно, його перемога є логічною і заслуженою. Логічною тому, що демократичні сили (це вони самі себе так називають) не справилися із завданнями, які перед ними стояли. Перш за все — не об’єднали Україну і не провели економічних реформ. Тому по логіці подій це повинен зробити хтось інший. Заслужив перемогу Янукович тим, що після ряду дошкільних поразок не здався, а йшов до кінця.
Отже, Янукович на виборах переміг. В зв’язку з цим і висловлюю щире співчуття, як йому самому (можливо хтось передасть?), так і всім його симпатикам, тим, хто за нього голосував, тим більше — агітував. Адже, у найближчі п’ять років у Віктора Федоровича більше шансів повністю «згоріти» як політику, аніж досягти успіху.
Януковичу у спадок дістаються ті ж самі невирішені проблеми — розділена Україна і відсутність економічних реформ. Як він буде зшивати розколоту ним же і його помаранчевими друзями-суперниками країну — незрозуміло. Невже введенням другої державної мови?
Економічні реформи проводити потрібно. Вони є вкрай болючими і непопулярними. Згадаємо хоча б те, що вже давно назріло і перезріло питання про підняття цін на газ та електроенергію для населення. А розвалене комунальне господарство, а розбиті вщент дороги, а корупція у всіх ешелонах влади! А від нього ж чекають, що він скаже «крекс, фекс, пекс» і зростуть пенсії і зарплати, зникне корупція і безробіття, залатаються дороги.
Можна звичайно, як помаранчеві, всього цього не робити. Але в такому випадку знову всі станемо мільйонерами, доріг не буде, газ вибухатиме щодня, в містах змішаються вода із каналізаційними стоками, по рівню хабарництва ми станемо першими в світі. І як тоді звітувати перед виборцями, з чим йти на нові вибори?
Так, що прийміть мої співчуття, симпатики Януковича. І чекайте єхидних запитань від помаранчевих.
Перша після виборів редакційна стаття мала назву «Ющенко переміг. Переходимо в опозицію до Ющенка». І протягом всього президентства Віктора Андрійовича журналісти не втомлювались критикувати його за численні помилки та прорахунки. Мова йде не лише про працівників «ЕХО», а взагалі про українських журналістів. Ну, а Віктор Андрійович в свою чергу газет не читав, літав думками десь у позахмарних висотах. І в результаті хвацько «пролетів» під час виборів 2010‑го року.
Головний результат виборів 2010‑го року ще не оголошений. Але вже всім зрозуміло, що Президентом України на 99,9999 і так далі відсотків стане Віктор Янукович. Звичайно, його перемога є логічною і заслуженою. Логічною тому, що демократичні сили (це вони самі себе так називають) не справилися із завданнями, які перед ними стояли. Перш за все — не об’єднали Україну і не провели економічних реформ. Тому по логіці подій це повинен зробити хтось інший. Заслужив перемогу Янукович тим, що після ряду дошкільних поразок не здався, а йшов до кінця.
Отже, Янукович на виборах переміг. В зв’язку з цим і висловлюю щире співчуття, як йому самому (можливо хтось передасть?), так і всім його симпатикам, тим, хто за нього голосував, тим більше — агітував. Адже, у найближчі п’ять років у Віктора Федоровича більше шансів повністю «згоріти» як політику, аніж досягти успіху.
Януковичу у спадок дістаються ті ж самі невирішені проблеми — розділена Україна і відсутність економічних реформ. Як він буде зшивати розколоту ним же і його помаранчевими друзями-суперниками країну — незрозуміло. Невже введенням другої державної мови?
Економічні реформи проводити потрібно. Вони є вкрай болючими і непопулярними. Згадаємо хоча б те, що вже давно назріло і перезріло питання про підняття цін на газ та електроенергію для населення. А розвалене комунальне господарство, а розбиті вщент дороги, а корупція у всіх ешелонах влади! А від нього ж чекають, що він скаже «крекс, фекс, пекс» і зростуть пенсії і зарплати, зникне корупція і безробіття, залатаються дороги.
Можна звичайно, як помаранчеві, всього цього не робити. Але в такому випадку знову всі станемо мільйонерами, доріг не буде, газ вибухатиме щодня, в містах змішаються вода із каналізаційними стоками, по рівню хабарництва ми станемо першими в світі. І як тоді звітувати перед виборцями, з чим йти на нові вибори?
Так, що прийміть мої співчуття, симпатики Януковича. І чекайте єхидних запитань від помаранчевих.
12 лютого 2010, 12:07 | Полтавщина | Редакційна