Цікаві факти, які ви не знали про українські казки

Цікаві факти, які ви не знали про українські казки

Чому нашим Попелюшкам не потрібні принци та що спільного між майстром Йодою та Україною?

Самі собі принцеси

У казках усього світу є конфлікт між мачухою і сиріткою, проте українські казки, що базуються на цьому сюжеті, докорінно відрізняються від інших. Згадайте: у західноєвропейських казках конфлікт завжди розгортається між красунею-мачухою і красунею-сиріткою, про це розповідають і «Попелюшка», і «Білосніжка». Врода — головна риса героїнь, герой — багатий чоловік — мав вподобати гарне личко та струнку талію.

На Заході бути «на світі всіх милішою та гарнішою» — це питання виживання, адже жінки не мали права наслідування чи права власності, а отже, без прекрасного принца героїня, яка прагнула жити довго та щасливо, ніяк не могла обійтись.

В Україні інакше: за звичаєвим правом у нас була материзна — тобто, спадщина передавалася «по матері» і йшла тільки за жіночою лінією: ніхто з чоловіків не міг на неї претендувати. Ця традиція брала початок із прадавніх часів і тривала до козацької доби.

Що ж цінували в український жінці значно більше за вроду? Відповідь знову дадуть казки: головною чеснотою дівчини вважалася працьовитість.

Уміння обробляти землю та вести побут, створювати домашній затишок — от що було запорукою вдалого шлюбу, у тому числі й для казкових героїнь. Саме завдяки цьому українська Попелюшка — Дідова дочка — завжди вигравала у злої мачухи та її ледачої дочки.

 

Ілля Муромець — виходець із Київської Русі

Найдавнішим жанром героїчного епосу українського народу були билини.

На користь їхнього українського походження говорить, по-перше, час виникнення — у період становлення Київської Русі. По-друге, місця, де в билинах відбуваються події, — це Київ, Чернігів  тощо. Так, у билині богатир Ілля Муромець доїжджає з дому до Києва всього лиш «від заутрені до обідні». І не дивно, адже його дім зовсім поруч — це містечко Муромськ, що на Чернігівщині (за іншими переказами — однойменний острівець неподалік від Києва).

А інший богатир, Кирило Кожум’яка, від початку мешкав у Києві.

Як же сталося, що цих супергероїв ми переважно знаємо в контексті російських казок? Річ у тім, що в українців, попри розвинену усну народну творчість, не було традиції записувати тексти казок та легенд. Історії передавалися з уст в уста — таким чином дійшли вони згодом і до північних сусідів, які охоче їх привласнили і перекроїли на власний лад.

 

І Кощій Безсмертний — також

В українській казці про Івана Вітра головним антигероєм є страшний змій Козьолок, подолати якого у двобої нікому не вдавалося. Зазнавши поразки, Іван Вітер вирішує діяти хитрістю: за допомогою жінки змія вивідує, де ж зберігається сила Козьолка. І виявляється, що вона — у чистому полі, де під великим каменем сховано скриню. У скрині — заєць, у зайці — качка, у качці — яйце, розбивши яке, Іван і долає змія. Знайомий сценарій? Звісно.

Проте, на користь його українського походження говорить той факт, що, за думкою дослідників, сюжет казки про Івана Вітра, яка у своєму сучасному вигляді має багато тематичних нашарувань різних епох, вперше виникла ще за часів архаїки, а отже, Козьолок — значно старший за російського Кощія Безсмертного.

 

Вітчизняний «майстер Йода»

Українські казки дивовижним чином переплітаються не лише з казками інших народів світу, але й з поп-культурою.

Ось, наприклад, Ох — персонаж з однойменної казки: маленький, зелений, дуже розумний, наділений чарівною силою.

Український Ох дуже схожий на майстра Йоду. До того ж — учитель, що бере собі в науку хлопця, з котрого за допомогою дуже жорстких (або ж навіть жорстоких) методів робить такого самого могутнього чарівника, як і він сам.

Невідомо, чи, вигадуючи свого майстра Йоду, Джордж Лукас знав про українського Оха, але вийшло дуже схоже.

 

«Поганці» не на 100 %

Що окремо вирізняє українські казки, так це відсутність стовідсотково негативних персонажів. Дослідники пояснюють цей факт прадавнім походженням більшості сюжетів казок, які виникли ще задовго до приходу християнства з його однозначним поділом на чорне і біле.

Так, наприклад, найпопулярніший злотворець Змій у казках виявляє лицарське благородство: влаштовує частування герою, що прийшов його побороти, завжди питає «будемо битися чи миритися?», передає супротивнику право першого удару тощо.

У давніх українських казках зло могло бути з одного боку грізним, а з другого — помічним. Наприклад, русалки — вони можуть залоскотати, якщо не відповісти на їхні загадки: тобто карають за відсутність розуму. Водяник може затягнути на дно того, хто купається під колесом млина, чого робити не можна. Польовик насилає вічний сон на тих, хто працює в полі ополудні, коли сонце найбільше пече. Тобто, казкові умовно злі герої слугують для регламентації поведінки.

Яскраво виражені негативні ознаки з’являються в подібних персонажів лише з плином часу. Наприклад, в українців побутував культ вовка: ще за архаїчних часів люди поклонялися йому як тотемному божеству.

Вшановуючи його, чоловіки племені вдягали на себе шкіри (длаки) і намагалися уподібнитися вовчій зграї, вили на місяць.

Із приходом християнства язичницькі боги та тотемні тварини були демонізовані, і таким чином вовкодлаки (люди у вовчих шкурах, які поклонялися божеству та не коїли чогось лихого) перетворилися на вовкулаків — однозначно негативних персонажів‑убивць.

 

7 героїв, які є лише в українських казках

Сюжети казок в усьому світі часто мають спільні мотиви та схожих героїв. Проте, є персонажі, котрі зустрічаються тільки в українських казках.

Це Дівка-семилітка — дитина, яка, маючи всього лише 7 років, рятує батька від розорення, одну за одною розгадуючи за нього надзвичайно складні загадки пана.

Пан Коцький — старий кіт, якого господар вивіз у ліс помирати, але замість того хитрий кіт непогано влаштувався, обдуривши всіх лісових звірів, та ще й узявши лисичку за дружину.

Є в нас і ексклюзивні персонажі-страхіття: Залізноноса Баба — матір чорта, страшна відьма із залізним носом — настільки великим, що аж до підлоги дістає, а також Кобиляча Голова — вона має здатність літати і може нагородити за працьовитість величезним скарбом або ж з’їсти за лінощі.

Також автентичні українські герої: Івасик-Телесик — хлопчик, що втік від змія на крилах лебедя, та Котигорошко — який розібрався зі змієм по-своєму: одним ударом величезної булави.

А ще цікавий персонаж — Видимо-Невидимо: невидимий чарівний помічник, який допомагає бідному чоловікові провчити жорстокого пана.


Автор: За матеріалами інтернет-видань
30 вересня 2018, 11:44 | Полтавщина | Цікаве

1. orakul / 30 вересня 2018, 18:13 Цитувати
О, вже до казок добралися. "В Україні інакше: за звичаєвим правом у нас була материзна — тобто, спадщина передавалася «по матері» і йшла тільки за жіночою лінією". Може таке колись і було, коли українців не було ще в природі. Зараз гетьмани-президенти складють свою присягу на книзі, першими словами якої є: "Родословие Иисуса Христа, Сына Давидова, Сына Авраамова.
2 Авраам родил Исаака; Исаак родил Иакова; Иаков родил Иуду и братьев его;"

"На користь їхнього українського походження говорить, по-перше, час виникнення — у період становлення Київської Русі."
Так у ті часи навіть слова такого не було "українці"

"Як же сталося, що цих супергероїв ми переважно знаємо в контексті російських казок?" А отак і сталося, бо була тоді одна держава і один народ.
2. orakul / 30 вересня 2018, 18:15 Цитувати
"Річ у тім, що в українців, попри розвинену усну народну творчість, не було традиції записувати тексти казок та легенд. Історії передавалися з уст в уста — таким чином дійшли вони згодом і до північних сусідів, які охоче їх привласнили і перекроїли на власний лад."
ЄнтО, тіпа українці не вміли писати, тому і передавали із уст в уста. І таки ж не вміли. А кляті москалі, тіпа, вкрали і переписали, бо вже вміли писати.

Додати коментар

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.