Підприємець, прочитай і передай іншому!
Щодо відповідності чинному законодавству ПКМУ від 14.04.09 року № 366, та законності вимог про доплату пенсійних внесків
Кабінет Міністрів України, видавши постанову № 366 від 14.04.09 року, перевищив свої повноваження та порушив норми Основного Закону держави. Так, Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8); органи виконавчої влади зобов'язані здійснювати свої повноваження у встановлених Конституцією України межах та діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 6 та частина друга статті 19). Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується, зокрема, Конституцією України (частина третя статті 113) Кабінет Міністрів України видає постанови і розпорядження в межах своєї компетенції (частина перша статті 117).
Встановлення постановою Кабінету Міністрів України обов'язку сплачувати додаткові страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичними особами — підприємцями, які обрали особливий спосіб оподаткування, не відповідає Конституції України та законам. Конституцією, зокрема, визначено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом (частина перша статті 67); система оподаткування, податки і збори встановлюються законом (пункт 1 частини другої статті 92); єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент — Верховна Рада України, до виключних повноважень якої належить прийняття законів (стаття 75, пункт З частини першої статті 85, стаття 91). Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» Кабінет Міністрів України не наділений повноваженнями щодо визначення порядку сплати єдиного податку, встановлення розмірів, порядку сплати та зарахування внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Не уповноважує Уряд приймати таку постанову й Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб», яким передбачено, що порядок нарахування та сплати збору до Пенсійного фонду України або внесків до державних соціальних фондів такими фізичними особами визначається спеціальним законодавством з питань такого спрощеного оподаткування.
Отже, Кабінет Міністрів України діяв не на підставі, не в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тобто по суті прийняв нормативно-правовий акт, якого не мав права приймати, оскільки питання щодо визначення податків і зборів не віднесено до його компетенції й повноважень.
Вказана постанова суперечить й такому важливому нормативному акту, який визначає основні засади господарювання в державі — Господарському кодексу України, частиною 1 статті 10 якого передбачено, що основними напрямками економічної політики, що визначаються державою, є: податкова політика, спрямована на забезпечення економічно обґрунтованого податкового навантаження на суб'єктів господарювання, стимулювання суспільно необхідної економічної діяльності суб'єктів, а також дотримання принципу соціальної справедливості та конституційних гарантій прав громадян при оподаткуванні їх доходів. Цим же кодексом в частині 1 статті 17 теж визначено, що система оподаткування в Україні, податки і збори встановлюються виключно законами України.
Кабінет Міністрів ввів додатковий збір та збільшив податкове навантаження на підприємців, які обрали особливий спосіб оподаткування, (при цьому є суб'єктами господарювання), що є порушенням та суперечить чинному законодавству України, зокрема й тому, яке передбачає підтримку малого підприємництва.
Так, статтею 5 Закону України «Про державну підтримку малого підприємництва» визначено основні напрямки державної підтримки малого підприємництва, серед яких в частині 3 передбачено запровадження спрощеної системи оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності. Стаття 11 цього ж Закону передбачає, що для суб'єктів малого підприємництва в порядку, встановленому законодавством України, може застосовуватися спрощена система оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності, яка передбачає заміну сплати встановлених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів) сплатою єдиного податку. Кабінет Міністрів України проігнорував наведені норми Закону, натомість постановою № 366 від 14.04.09 посилив податкове навантаження на підприємців, ввівши додаткові відрахування (сплату страхових внесків) до Пенсійного фонду України.
При цьому, це було зроблено і всупереч Закону, який безпосередньо регулює дані правовідносини. Так, ставки, механізм справляння та пільги зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, встановлені Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування». Пунктом 1 статті 11 зазначеного Закону встановлено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають (крім перелічених) також особи, які обрали особливий спосіб оподаткування, та ті, що у них працюють, їх страхувальниками, відповідно до пункту 1 статті 14 є роботодавці, які відповідно до частини 1 статті 15 даного Закону є платниками страхових внесків і зобов'язані на підставі пункту 6 частини 2 статті 17 нараховувати, обчислювати та сплачувати в установлені строки і в повному обсязі страхові внески. Відповідно до підпункту 4 пункту 8 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, придбання спеціального торгового патенту), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом, у фіксованому розмірі. Такий фіксований розмір сплати фізичними особами — суб'єктами підприємницької діяльності внесків до Пенсійного фонду України встановлено Указом Президента України від 03.07.98 р. N 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», який був виданий відповідно до пункту 4 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України і має статус закону.
До цього ж, відповідно до абзацу 8 частини 1 статті 19 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхові внески до солідарної системи нараховуються для фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності, у тому числі тих, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та членів сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності здійснюється на суми доходу (прибутку), отриманого від відповідної діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб. Фізична особа — суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником податку на доходи фізичних осіб (абзац З пункту 6 Указу N 727/98). Такий обов'язок (зі сплати податку на доходи фізичних осіб) виникає у фізичної особи — суб'єкта підприємницької діяльності, який сплачує єдиний податок, тільки у випадку перевищення ним встановленого абзацом 1 пункту 1 Указу N 727/98 річного обсягу виручки у розмірі 500 тисяч гривень (частина 1 пункту 5 Указу N 727/98). Отже, встановлення частиною 3 пункту 1 постанови № 366 від 14.04.09 року обов'язку для фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності, які сплачують єдиний податок, сплачувати додатково страхові внески до Пенсійного фонду України при не перевищенні річного обсягу виручки, суперечить абзацу 8 частини 1 статті 19 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та абзацу 3 пункту 6, частини 1 пункту 5 Указу Президента України від 03.07.98 р. N 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва».
Враховуючи вищенаведене, вважаю, що дана постанова суперечить Конституції України та не відповідає чинному законодавству і в даний час не підлягає виконанню через нижченаведене. Постанова Кабінету Міністрів України № 366 від 14.04.09 року, прийнята з зазначеними порушеннями стала предметом судового оскарження в Окружному адміністративному суді міста Києва за адміністративними позовами підприємців та їх об'єднань до Кабінету Міністрів України. Постановою зазначеного суду від 28.09.2009 по справі N 2 а-4456/09/2670 дана постанова визнана незаконною та скасована з моменту її прийняття. На даний час Постанова законної сили не набрала, оскільки оскаржується у вищій судовій інстанції. В той же час, для забезпечення позову дію постанови Кабінету Міністрів України від 14.04.2009 р. N366 зупинено до набрання Постановою суду законної сили.
У наступному номері читайте, чи правомірно вам відмовляють у здачі звітності до Пенсійного фонду.
Кабінет Міністрів України, видавши постанову № 366 від 14.04.09 року, перевищив свої повноваження та порушив норми Основного Закону держави. Так, Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8); органи виконавчої влади зобов'язані здійснювати свої повноваження у встановлених Конституцією України межах та діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 6 та частина друга статті 19). Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується, зокрема, Конституцією України (частина третя статті 113) Кабінет Міністрів України видає постанови і розпорядження в межах своєї компетенції (частина перша статті 117).
Встановлення постановою Кабінету Міністрів України обов'язку сплачувати додаткові страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичними особами — підприємцями, які обрали особливий спосіб оподаткування, не відповідає Конституції України та законам. Конституцією, зокрема, визначено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом (частина перша статті 67); система оподаткування, податки і збори встановлюються законом (пункт 1 частини другої статті 92); єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент — Верховна Рада України, до виключних повноважень якої належить прийняття законів (стаття 75, пункт З частини першої статті 85, стаття 91). Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» Кабінет Міністрів України не наділений повноваженнями щодо визначення порядку сплати єдиного податку, встановлення розмірів, порядку сплати та зарахування внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Не уповноважує Уряд приймати таку постанову й Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб», яким передбачено, що порядок нарахування та сплати збору до Пенсійного фонду України або внесків до державних соціальних фондів такими фізичними особами визначається спеціальним законодавством з питань такого спрощеного оподаткування.
Отже, Кабінет Міністрів України діяв не на підставі, не в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тобто по суті прийняв нормативно-правовий акт, якого не мав права приймати, оскільки питання щодо визначення податків і зборів не віднесено до його компетенції й повноважень.
Вказана постанова суперечить й такому важливому нормативному акту, який визначає основні засади господарювання в державі — Господарському кодексу України, частиною 1 статті 10 якого передбачено, що основними напрямками економічної політики, що визначаються державою, є: податкова політика, спрямована на забезпечення економічно обґрунтованого податкового навантаження на суб'єктів господарювання, стимулювання суспільно необхідної економічної діяльності суб'єктів, а також дотримання принципу соціальної справедливості та конституційних гарантій прав громадян при оподаткуванні їх доходів. Цим же кодексом в частині 1 статті 17 теж визначено, що система оподаткування в Україні, податки і збори встановлюються виключно законами України.
Кабінет Міністрів ввів додатковий збір та збільшив податкове навантаження на підприємців, які обрали особливий спосіб оподаткування, (при цьому є суб'єктами господарювання), що є порушенням та суперечить чинному законодавству України, зокрема й тому, яке передбачає підтримку малого підприємництва.
Так, статтею 5 Закону України «Про державну підтримку малого підприємництва» визначено основні напрямки державної підтримки малого підприємництва, серед яких в частині 3 передбачено запровадження спрощеної системи оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності. Стаття 11 цього ж Закону передбачає, що для суб'єктів малого підприємництва в порядку, встановленому законодавством України, може застосовуватися спрощена система оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності, яка передбачає заміну сплати встановлених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів) сплатою єдиного податку. Кабінет Міністрів України проігнорував наведені норми Закону, натомість постановою № 366 від 14.04.09 посилив податкове навантаження на підприємців, ввівши додаткові відрахування (сплату страхових внесків) до Пенсійного фонду України.
При цьому, це було зроблено і всупереч Закону, який безпосередньо регулює дані правовідносини. Так, ставки, механізм справляння та пільги зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, встановлені Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування». Пунктом 1 статті 11 зазначеного Закону встановлено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають (крім перелічених) також особи, які обрали особливий спосіб оподаткування, та ті, що у них працюють, їх страхувальниками, відповідно до пункту 1 статті 14 є роботодавці, які відповідно до частини 1 статті 15 даного Закону є платниками страхових внесків і зобов'язані на підставі пункту 6 частини 2 статті 17 нараховувати, обчислювати та сплачувати в установлені строки і в повному обсязі страхові внески. Відповідно до підпункту 4 пункту 8 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, придбання спеціального торгового патенту), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом, у фіксованому розмірі. Такий фіксований розмір сплати фізичними особами — суб'єктами підприємницької діяльності внесків до Пенсійного фонду України встановлено Указом Президента України від 03.07.98 р. N 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», який був виданий відповідно до пункту 4 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України і має статус закону.
До цього ж, відповідно до абзацу 8 частини 1 статті 19 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхові внески до солідарної системи нараховуються для фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності, у тому числі тих, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та членів сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності здійснюється на суми доходу (прибутку), отриманого від відповідної діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб. Фізична особа — суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником податку на доходи фізичних осіб (абзац З пункту 6 Указу N 727/98). Такий обов'язок (зі сплати податку на доходи фізичних осіб) виникає у фізичної особи — суб'єкта підприємницької діяльності, який сплачує єдиний податок, тільки у випадку перевищення ним встановленого абзацом 1 пункту 1 Указу N 727/98 річного обсягу виручки у розмірі 500 тисяч гривень (частина 1 пункту 5 Указу N 727/98). Отже, встановлення частиною 3 пункту 1 постанови № 366 від 14.04.09 року обов'язку для фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності, які сплачують єдиний податок, сплачувати додатково страхові внески до Пенсійного фонду України при не перевищенні річного обсягу виручки, суперечить абзацу 8 частини 1 статті 19 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та абзацу 3 пункту 6, частини 1 пункту 5 Указу Президента України від 03.07.98 р. N 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва».
Враховуючи вищенаведене, вважаю, що дана постанова суперечить Конституції України та не відповідає чинному законодавству і в даний час не підлягає виконанню через нижченаведене. Постанова Кабінету Міністрів України № 366 від 14.04.09 року, прийнята з зазначеними порушеннями стала предметом судового оскарження в Окружному адміністративному суді міста Києва за адміністративними позовами підприємців та їх об'єднань до Кабінету Міністрів України. Постановою зазначеного суду від 28.09.2009 по справі N 2 а-4456/09/2670 дана постанова визнана незаконною та скасована з моменту її прийняття. На даний час Постанова законної сили не набрала, оскільки оскаржується у вищій судовій інстанції. В той же час, для забезпечення позову дію постанови Кабінету Міністрів України від 14.04.2009 р. N366 зупинено до набрання Постановою суду законної сили.
У наступному номері читайте, чи правомірно вам відмовляють у здачі звітності до Пенсійного фонду.
26 лютого 2010, 14:06 | Полтавщина | Фінанси
Додати коментар