Трішки про самосвідомість

На написання цієї редакційної надихнула дискусія, що нещодавно виникла на редакційному сайті, та інформація, отримана під час спілкування з реальними живими людьми.

Днями в середовищі анонімних коментаторів сайту виникла дискусія. Дискутували з приводу пошуку шляхів вирішення сміттєвої проблеми в Кобеляках. Більшість дописувачів «у багнети» зустріли пропозицію підвищити вартість тарифу за збір відходів та карати штрафами за викидання сміття, у тому числі листя і гілок, у невстановлених місцях. До відома — встановлених місць для викидання саме органічних відходів у Кобеляках немає взагалі. Листя і сміття люди в принципі і згідно правил благоустрою мають утилізовувати чи вивозити самостійно або платити за цю послугу комунальникам. А за те, що вони несуть, везуть і тягнуть такий непотріб до контейнерів, їх мають карати. Жорстко і непопулярно, але карати. Не дивлячись на вік, стать і соціальний статус порушника. До речі, такого безладу, як у Кобеляках, у сенсі вивезення саме листя і гілок, напевне, немає в жодному райцентрі Полтавщини і сусідньої Дніпропетровщини. У всякому разі, автору редакційної не «щастило» побачити величезні купи органічних відходів на вулицях Царичанки, Нових Санжар, Козельщини, Пирятина та Решетилівки. А в Кобеляках це стало нормою. Хоча ще років двадцять тому такого не було. Потім, із не надто легкої руки тодішнього міського голови Олександра Ісипа, містянам дозволили вивозити листя до контейнерів. І, як казав класик ще радянською політики, «процес пішов». Іде і до сьогодні. Вулиці райцентру захаращені величезними купами листя, які комунальники ледве встигають вивозити.

І от більшість дописувачів на сайті пропонують боротися із цим безладом на вулицях Кобеляк за допомогою підвищення рівня самосвідомості місцевих жителів. Як конкретно підвищувати отой самий рівень, ніхто особливо не пояснює. Напевне, мається на увазі проведення лекцій, семінарів та позашкільних занять. Як на суб’єктивну думку автора статті, підвищення рівня самосвідомості — це ні про що. Робити нічого не будемо, чекатимемо, доки свідомість зросте.

Як тут не згадати розмову з одним із кобеляцьких пічників, яка відбулася під час написання статті про специфіку користування дров’яними печами та необхідність чищення димоходів. Чоловік розповів, що у радянські часи, коли свідомість і дисципліна населення знаходились на рівні набагато вищому, аніж зараз, по оселях ходили представники міської влади. Вони залазили на горища кобелячан і дивилися, чи побілений димохід. У кого не побілений, того штрафували, адже це було невідповідністю вимогам техніки безпеки. Отак розвивали оту саму самосвідомість. І таких прикладів можна наводити десятки, якщо не сотні. А паралельно проводили уроки в школах, навчання в трудових колективах. І так далі, і тому подібне.

Ану вгадайте із двох разів, чи реально зараз провести перевірку стану димоходів силами міських чиновників? У кращому разі, контролерів не впустять у двір.

До чого йдеться. А до того, що всі оті балачки про розвиток свідомості є пустопорожньою балаканиною. А владу і державу придумали саме для того, щоб вони, окрім функцій захисту і опіки громадян, здійснювали ще й функції примусу. Так було, є і буде. Навіть у державах, на кшталт Данія чи Норвегія, де ота сама, міфічна в умовах сучасної України, самосвідомість знаходиться на дуже високому рівні.

А головна біда сучасної України зовсім не в низькому рівні культури і свідомості її громадян, а в тому, що в нас немає держави, як такої. На папері є. Так на папері у нас і Конституція є. А в реальному житті важко знайти чиновника, який виконує конкретну функцію. У нас «верхи» протягом десятиліть існування незалежної України дозволяли і дозволяють «низам» порушувати закони і правила в дрібницях, для того, щоб самим робити це ж, тільки у значно більших масштабах. Такий собі суспільний договір — ми заплющуємо очі на ваші дрібні грішки, а самі грішимо, читай — крадемо, по-дорослому.

Так що, якщо вам дозволяють вивалювати сміття на вулицях — не сумнівайтеся, взамін порушать щось інше. І у більшому масштабі. Нічого безкоштовного в цьому світі не буває.