А дядько зовсім не дурень

Можливо, хтось ще пам’ятає старий радянський фільм із назвою «Сергійко». Кілька місяців тому епізод із цього кіно був дуже популярним у різних соцмережах. Це, коли хлопчик, отримавши від дорослого і не надто розумного дядька «пусту» обгортку від цукерки, запитує: Дядя Петя, ти дурак?».
Більшість із людей, які завзято «постили» цей малесенький відеосюжет, напевне, асоціювали «кіношного» дядю Петю із тодішнім Президентом України через однакові імена. Ну і що вони отримали в результаті? Обгортка є, а цукерка?

Взагалі будь-який політик пропонує своїм «сергійкам», у першу чергу, блискучу обгортку. А що там всередині… Буває по-різному. Інколи за красивою упаковкою немає взагалі нічого, інколи трапляється трішки шоколаду, інколи замість нього подають більш дешевшу карамельку. Але такого, щоб зміст на сто відсотків відповідав заявленому на обгортці, не буває ніколи.

Але якщо задуматись, то питання, хто ж у такій ситуації дурень, видасться ще огого, яким риторичним. Якщо уявити, що з’явиться в українській чи іншій політиці чоловік або жінка, яка казатиме своїм потенційним виборцям виключно правду, то можна бути на всі сто відсотків упевненим — за нього не проголосують. Сказано ж, що політика є мистецтвом неможливого.

…Днями зайшов у гості, точніше —  «по роботі», один чоловік. Розповідав про свої та своїх колег по участі в АТО проблеми. І в розмові зачепив тему виборів. І ось до якого висновку прийшов співрозмовник. Далі, майже цитую.

— От я часто із людьми говорю про вибори. І доказую їм, що вони самі вибирають у владу неправильних людей. Кого у нас вибирають? Багатих бізнесменів, які перед виборами щось дадуть. А де вони те «щось» узяли? Звідки в людини за кілька років чи навіть десятиліть з’явилися такі статки? Це ж або податки не заплатив, або робітникам мало платить, або взагалі когось «кинув» чи із бюджету вкрав. Деякі вибирають тих, хто «опитний», «ходи знає», «грамотний». А вони, оті «грамотні», такими були учора, навіть не сьогодні, тим більше, не завтра. Із того «грамотного» вже пісок сиплеться. Є ще третій варіант: вибрати серед своїх, серед таких, як ми, такого, як ми. Так не виберуть же такого.

А дійсно ж, не виберуть. У всякому разі, поки що не вибирали. От взяти хоча б тих же фермерів. Зараз вони більш-менш активно протестують проти прийняття закону про ринок землі в тому вигляді, у якому його пропонує сьогоднішня влада. Організовують акції протесту, підписи збирають. Зустрічалися із нардепом від нашого округу Касаєм, намагалися донести до нього своє бачення ринку землі.

Касай навіть обіцяв дослухатися і щось врахувати. Зізнаємося чесно, шанси на те, що дослухається і врахує, мізерні. Адже не фермери привели Касая до влади, він їм нічого особисто не винен і не обіцяв. Він може завдячувати своєму приходу до влади прізвищу Зеленський чи Голобородько, можливо — Ігорю Валерійовичу, але аж ніяк не кобеляцьким, санжарським чи козельщанським сільгоспвиробникам.

І от питається зараз у задачі, а хто ж заважав усім отим сільгоспвиробникам півроку тому взяти та й вибрати свого? Та ніхто не заважав. Якщо скласти до купи весь фінансовий, організаційний, інтелектуальний потенціали сільгоспвиробників кількох районів, що входять до виборчого округу №149, то вони в будь-кого можуть виборчі перегони виграти. Грошей, якщо «скинутись» на виборчу кампанію, вистачить, свій електорат, у вигляді пайовиків і працівників, є, достатньо і вже підготовлених активістів‑агітаторів. Є у фермерів і досвід політичний, адже практично всі у якихось виборах участь брали. От вибрали б свого — і вже йому б свої умови ставили.

А так… А так виходить, що всі оті «дяді Петі», «дяді Вови» чи «тьоті Юлі» зовсім не дурні. Окрім того, «дядя Вова», показуючи обгортку, не приховував, що на ній написано «продаж землі». Так що навіть не обдурив.