А що змінилося?

А що змінилося?

Ось уже й минуло півроку, як Україною «рулить» нова команда із нових людей. Вони, нібито по замовчуванню, мали б і робити щось нове, ледве не революційне. Або хоча б імітувати якісь зміни.
Але минає півроку, а з кожним днем усе більше й більше виникає відчуття дежавю.

Дежавю (фр. — уже бачене) — психічний стан, коли людина відчуває, що вона колись уже була в такій ситуації, проте це відчуття не зв’язується з певним моментом минулого, а належить до «минулого взагалі». Дежавю зазвичай супроводжується відчуттям чудасії і нереальності того, що відбувається.

Це — цитата з української Вікіпедії. А ще пишуть, що ефект дежавю має два типи. Один із них більш характерний для людей, що страждають від епілепсії. Але дежавю відчувають і люди, визнані медициною психічно здоровими. Кажуть, що дві третини людства рано чи пізно переживають відчуття, що вони вже були в тій чи іншій ситуації.

І от дивимося ми на нових людей у владі. І що ж ми бачимо чи відчуваємо?

Не так давно Петра Олексійовича нещадно розпинали за те, що під час війни їздив відпочивати на Мальдіви. І назвали за це Петром Мальдівським. Минуло зовсім небагато часу, і у владі з’явився Володимир Оманський. І війна, нібито, закінчуватися не збирається, і люди гинуть.

Трішки раніше в часі українці, роззявивши рота, слухали записи майора Мельниченка про Кучму, потім нардепа Онищенка про Порошенка. Зараз слухають записи поки що невідомого автора про Оманського чи то пак Зеленського.

Ну й про бандитів у тюрмах ми вже чули. Між тим, уже й роки, а для нинішніх весна і осінь минули, а тюрми пусткою стоять.

Головний листоноша України, це той, що Смілянський, як отримував до непристойності високу зарплату, так і отримує. А пошта як працювала погано, так і працює.

І такі приклади ефекту дежавю можна ще згадувати і згадувати. На позаминулих виборах писати закони довірили сотникам і козакам, зараз — цирульникам і буфетникам.

А що принципово змінилося по суті в цій державі? А, часу ще мало. Ну так, так, мало. Поки що встигли лише зарплати для себе любимих підвищити. І поскаржитися публічно, що як же ж так жити в Києві на 30 тисяч гривень у місяць. Це ж неможливо, місія нездійсненна.

Хоча з іншого боку виникає логічне запитання. А якого ж ви у владу перлися? Мало вам грошей, так панчохи на дозвіллі в’яжіть і через ОLХ продавайте. Який-не-який, а підробіток. Або повертайтеся назад і стрижіть, куховарте, квартальте. І так далі, і тому подібне.

От і виходить, що в кіно по телевізору воно все просто і ловко. А в реальному житті якось усе складніше.

Ні, боронь Боже, нікого з них, тих, хто зараз дорвався, не засуджую. Тим більше, що інших у нас поки що й немає. Усі продукти епохи. Напевне, і автор таким би самим став, аби туди потрапив.

І все вищесказане зовсім не означає, що владу не потрібно міняти, що «все пропало». Просто потрібно зрозуміти і визнати, що немає ще в Україні справжньої еліти. Вірніше, вони, такі люди, є. Але їх у владу поки що не виберуть. Бо в кіні не покажуть. А кіно, воно ж є для нас найголовнішим із мистецтв. Знаєте, хто сказав? Заборонений нині автор.

Ну та нічого, навчаться, дай Боже, і українці реальних людей з реального життя у владу вибирати. А не навчаться… Якось воно буде і в цьому випадку, кудись і крива дорога виведе.


Автор: Ігор Філоненко
24 січня 2020, 09:14 | Полтавщина | Редакційна



1. Ltava / 24 січня 2020, 10:18 Цитувати
"""...а тюрми пусткою стоять....."""
Приймуть закон про пресу тюрми в миг наповняться:))

""""....І все вищесказане зовсім не означає, що владу не потрібно міняти, що «все пропало». Просто потрібно зрозуміти і визнати, що немає ще в Україні справжньої еліти...."""

І міняти треба і не має на кого :)) Точно все пропало :))
2. orakul / 28 січня 2020, 16:11 Цитувати
1.Ltava
«
І міняти треба і не має на кого :)) Точно все пропало »

"Но самая – то большая и основная причина недовольства в том, что свободного резерва из местных людей, годних для работы, оказывается страшно мало или, скорее вего, нет вовсе."
Вгадай, хто сказав?
3. orakul / 28 січня 2020, 16:41 Цитувати
"Будущее неясно. Цвет нации заслонен дельцами и лакеями – карьеристами." (В.И.Вернадський)
Це він написав про Росію після революції. А у нас того цвіту нації отродясь не було, і по усьому видно, що ніколи й не буде. Ті люди, які чогось добилися, які були цвітом нації у радянські часи тепер розтоптані і опльовані. Та вони себе ніколи і не рахували цвітом саме української нації, як той же Вернадський.
4. orakul / 28 січня 2020, 16:57 Цитувати
"А кіно, воно ж є для нас найголовнішим із мистецтв. Знаєте, хто сказав? Заборонений нині автор."

А що, блін, доборолись.... до самого краю...
Підсоблю дозволеними авторами. Так думаю. Аглічан ще ж не заборонили. Хоча.. після того, як вона поклала ... на ЄС, всього можна очікувати.
"Голливуд — мировое бедствие; сравнительно с ним Гитлер, Гиммлер и Муссолини только пошлые, преходящие инциденты. Все искусство в Америке — гигантское мошенничество, производимое нечестными мужчинами ради нездоровых женщин".
(Томас Бичем, (1879–1961), английский импресарио и дирижер, «Тайм" 13 травня, 1946).
5. Ltava / 29 січня 2020, 07:00 Цитувати
4.orakul
««Тайм" 13 травня, 1946).
»

??????? Я щось заблукав :))
6. orakul / 29 січня 2020, 10:58 Цитувати
5.Ltava
«??????? Я щось заблукав :»

Ну чого ти заблукав, що тобі не наравиться? В лондонській "The Times" 13.5.1946 було надруковане інтервью з Томасом Бичем. З нього цитата.
7. Fed654Frumos / 29 січня 2020, 17:42 Цитувати
’’?????? Я щось заблукав:))’’. Якщо читаєш тільки кобеляцький ’’Колос’’,то й не дивно:))
8. Ltava / 29 січня 2020, 22:12 Цитувати
7.Fed654Frumos
«Якщо читаєш тільки кобеляцький ’’Колос’»


А Ви і Зорю полтавщини із Селом Полтавським штудуєте?:))

Додати коментар

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.