Чи буде життя після виборів?

Для більшості земляків, які 25 жовтня підуть на виборчі дільниці, це риторичне запитання має однозначну відповідь — звичайно буде. У житті цієї більшості взагалі нічого не зміниться. Але живуть серед нас і люди, для яких після виборів можуть настати кардинальні зміни. Про них автору нещодавно нагадав житель Підгори Володя Голтвянський.

Під час несподіваної дискусії на районному стадіоні, у перерві між переглядом футбольного матчу, Володя згадав про долю величезної армії сільських чиновників.

Звучало це приблизно так:

— От, зараз у пресі багато місцевих політиків колотяться, а більше — піаряться на ситуації в Придніпрянському, де немає лікаря сімейної медицини. А без лікаря держава туди просто не дасть грошей, отже, не буде чим платити зарплату навіть медсестрам. А якби місцеві депутати при підтримці громади взяли б та й відправили у відставку тамтешнього сільського голову. А з ним щезла б і купка чиновників рангом нижче. Дивись, і гроші на достойну зарплату лікаря та медсестри з’явилися б. Без чиновників жити можна. Вони в нас взагалі незрозуміло чим займаються. А ось без лікаря, як виявляється, погано, а без медсестер — ще гірше. Нікому ні діагноз правильний поставити, ні рецепт виписати, ні укол зробити.

Частина істини в цьому висловлюванні таки є. Нехай не ображаються більшість сільських голів та підпорядкованих їм клерків, але протягом останнього десятиліття, а то й довше, коефіцієнт корисної дії від їх роботи стрімко наближався до нуля. Тобто, люди нібито і працювали, і робили щось, і без них ніби не можна. Але трудоголіками українських чиновників, особливо в сільській місцевості, назвати було важко. Досить часто можна було стати учасником ситуації, коли пообіді, особливо в дощ чи заметіль, двері органів влади в багатьох селах так і залишалися зачиненими.

І от зараз сільські чиновники теоретично можуть залишитися без роботи. Адже сільських рад уже не буде. Буде Кобеляцька міська рада і Білицька селищна. Ну й ще кілька десятків старост, яких оберуть кобеляцькі та білицькі депутати.

А що ж робити іншим? Адже навіть «братня» Польща та все інше закордоння через коронавірус стало практично закритим для українських заробітчан. Та й вельми сумнівно, що вітчизняні чиновники навіть найнижчого рангу поїдуть на важку роботу в Європу. А папірці перекладати із місця на місце їх не візьмуть. Там і своїх вистачає.

Та інтуїція підказує, що не потрібно перейматися сумним майбутнім місцевих чиновників. Адже бюрократична система нікуди не зникне. А вся ота «країна в смартфоні» придумана зовсім не для того, щоб полегшити життя людей, а для того, щоб за ними, за людьми, легше було слідкувати. Так що ніякої революційної диджиталізації послуг від влади не настане. Отже, робота в сільських клерків буде. Наприклад — квіти саджати в робочий час чи клітки в тварин у «Екопарку» чистити.