Ось він і закінчився

Цілком можливо, що дехто із читачів «ЕХО» побачить цю 53‑ту в 2020 році редакційну статтю вже у році новому. Усі інші прочитають її, коли йтиме вже остання доба, останні години чергового високосного року.

Існує міф про те, що високосні роки є небезпечними, вони приносять нещастя, у ці 366 днів не можна робити ті чи інші справи, зокрема одружуватися, подорожувати по світу, починати якісь важливі нові справи.

Багато людей вірять у ці забобони. І напевне, вони через кілька годин полегшено зітхнуть і скажуть: «Нарешті він закінчився». Що ж, нехай для когось це буде й так. Якщо комусь від цього стане легше.
Хоча чи був він таким уже й поганим цей високосний 2020 рік? По великому рахунку, нічого дуже поганого чи страшного в ньому не відбулося. Це, якщо говорити в масштабах людства та держави, у якій ми всі живемо. Коронавірус? Ну так, ну з’явилася в людській популяції нова хвороба. І? Уже рік людство із нею живе. Думаю, що половина із нас уже цим коронавірусом перехворіли. Причому, у настільки легкій формі, що й не помітили.

І навіть у коронавірусі та пов’язаній з ним істерії можна знайти свої плюси. Можливо, у 2021‑му році, який настає в Україні, нарешті заборонять вільний продаж антибіотиків у аптеках. І який би ще авторитет, окрім розпіареної хвроби, примусив би українців частіше мити руки, провітрювати приміщення, робити вологе прибирання і займатися фізкультурою? Вас же примусив? А ви й до епідемії все це робили! Ну тоді у вас усе просто чудово.

І взагалі, у сучасній історії України були набагато гірші та важчі роки. Взяти хоча б зловісний 1986-й, коли тоді ще радянська республіка, та що там республіка, уся Європа, були на межі небаченої ядерної катастрофи. І рік то був не високосний. І зараз уже виросло покоління, яке взагалі не знає, що ж сталося в 1986‑му.

Так що не таким уже й поганим був той 2020‑й, високосний. А якщо й були в ньому проблеми та негаразди, то потрібно сприймати їх виключно як можливість для порівняння і шанс для самовдосконалення.

Та і взагалі… У Германа Гессе є оповідання, така собі філософська притча. Її суть полягає в наступному. От якби у вас з’явилася можливість вибирати — прожити все своє життя таким, як воно є, чи пережити виключно радісні моменти. Життя може продовжуватися років сімдесят, а радісних моментів у ньому набереться лише хвилин на п’ятнадцять… А можливо — на 15 років… А можливо — на 15 секунд.
Ну і що б ви вибрали? Не думаю, що погодилися б на 15 хвилин.

2020‑й коронавірусний вчергове нагадав усьому людству і кожному землянину зокрема, що є головною цінністю. Це — не гроші, не посади, не нова машина чи будинок. Це — елементарне здоров’я.

Так що здоров’я усім нам і в році, що настає. І бажання хоча б почати вчитися бути щасливим. Тоді очікування, коли закінчиться цей «..важкий рік, місяць, день, секунда… життя», просто не виникатиме.

Зі святами усіх вас!