Сталінські «трійки» відпочивають

Багато хто з вас знає, що в часи Сталіна-Берії суд здійснювали так звані «трійки». Туди входили прокурор, суддя та ще якийсь чиновник. Судячи з того, що після смерті Сталіна сотні тисяч незаконно засуджених були реабілітовані — хто посмертно, а хто ще за життя, можна зробити висновок, що цими «трійками» виносилися завідомо незаконні вироки, по яких людей просто вбивали або мордували в таборах по 20–25 років. Декого з цих суддів‑катів Сталін теж розстріляв. Але їх кількість була мізерною в порівнянні з мільйонами знищених та покалічених людських душ. Всі ці події відбувались із мовчазної згоди народу. А більшість катів, людоловів дожили віку, отримали пенсію, пільги. Радянська влада до останнього підтримувала морально і матеріально серійних вбивць народу. Розстріляли тільки одного Берію. Так відбувається тому, що при владі були, є і залишаються однакові по своїй суті люди. А точніше — нелюди.
Як ви знаєте, в Україні влада складається з «гілок». Однією з них є суддівське самоврядування. Це така собі маленька держава в державі, де є свій цар, царедворці, начальники, писарі, слуги і раби. Рабами виступає український народ. Як вам відомо, служителя Феміди в нашій країні по закону покарати неможливо. Я одній судді колись кажу: «Ви ж неправильно все робите. Я буду скаржитися». На що вона спокійно відповідає: «А мені все одно нічого не буде. Кримінальну справу за таке не порушать, та й до дисциплінарної відповідальності навряд чи притягнуть». Одним словом, суддя може перекреслити людині життя і його за це ніхто і ніколи не покарає. Це те саме, що було при Сталіні в 30‑ті роки. Але вже в іншій упаковці — «демократичній».
Про беззаконня, що чиниться в Україні, щодня говорять по телебаченню, радіо, пишуть в газетах. «Ліві» політики звинувачують «правих» і навпаки. І в кінці-кінців і «ліві», і «праві», і «центристи», і комуністи, і бандерівці — створюють «коаліцію» і починають боротись із народом. А з ким же іще? Вони ж між собою помирились. А людям кажуть — «ви боріться». Вони обжираються, а ви… «боріться».
Ось нещодавно ми всі боролися за встановлення порядку в Кобеляцькому суді. Громадянами було написано багато скарг на дії суддів. Підтримали людей депутати райради, її голова Володимир Жуков. Я думаю, що це унікальний випадок для України, коли народні обранці піднялись проти суддів та міліції. Виступив навіть суддя Зацеркляний проти своїх колег. Це також доволі рідкісний випадок.
Минув деякий час. І які ж результати? На мою думку, суддя-правдолюбець просто використав громаду для того, щоб захистити себе від якихось нападок з боку своїх колег. Він підняв шум, а потім, коли ця справа набула розголосу та почалися розборки, просто зупинив свою діяльність, спрямовану на критику суддів. Цікаво закінчилась й історія зі скаргами громадян на дії судді Тесленко. Від них просто відмахнулися. Глузливу відписку отримав і я від голови Апеляційного суду В. І.Оніщенка. Зокрема, в цьому листові мені повідомляють такий «прикол». Нібито суддя Тетяна Тесленко відмовила мені у відкритті провадження по тій причині, що моя позовна заява була зареєстрована в канцелярії суду не в тому журналі. Який сором!!! І цю відповідь підписав член ради суддів України. Ні в якому законі не написано, що потрібно відмовити у відкритті провадження позовної заяви до суду, якщо вона зареєстрована не в тому «журналі». Також голова Апеляційного суду погодився з діями Тесленко, що вона «жонглювала» моєю позовною заявою до лікарні. Суть «жонглювання» зводилася до того, що я подав заяву по нормах КАС України. Тетяна Вікторівна відкрила провадження по цій заяві, провела засідання, на якому «підсовітувала» відповідачам заявити клопотання, що цю заяву слід розглядати по нормах ЦПК України. Що ті й зробили. І суддя закрила провадження по моїй заяві. Я відразу, не міняючи тексту, подав заяву по нормах ЦПК України. Тоді суддя почала вигадувати, що в паперах не зазначені доводи, позовні вимоги викладені неконкретно, не зазначені докази і повернула її мені. Всі ці «фантазії» були спростовані колегією суддів Апеляційного суду, яким докази і позовні вимоги були зрозумілими.
Сподіваюсь, тепер ви зрозуміли, що Оніщенко, член ради суддів, фактично покриває суддю Тесленко. Знущання над людьми стало нормою на Полтавщині. Знущання суддів, прокурорів, міліції, інших посадових осіб носять плановий характер. Якби кожен із них знав, що буде покараний за свавілля, вони й його не вчиняли. А так як існує кругова порука, покарання немає ніякого, то вони й катують людей, як ті сталінські комісари в 30‑х роках.
Ще більше пригнічує той факт, що нікого не хвилюють не тільки скарги громадян, а й навіть клопотання голови районної ради, депутатів. Як мені відомо, в Кобеляцьку районну раду регулярно надходять відписки загального характеру. Виникає питання: «Де закінчується «боріться»?!
Це ж виходить, що судді отримали необмежену, ніким неконтрольовану і нікому непідзвітну владу. Так чи не є це звичайною диктатурою окремо взятої гілки влади? Ця диктатура діє всупереч інтересам громадян, руйнує державу та веде до їх морального та фізичного знищення. Адже незаконні засудження, неправомірні рішення, постанови, судова тяганина, яку затівають судді — це все призводить до знищення народу. Крім цього, незаконними суддівськими рішеннями, тривалим, безкінечним розглядом справ цементується та узаконюється протиправна діяльність посадових осіб, керівників різних рівнів. Спробуйте подати в суд на посадову особу або орган місцевого самоврядування — вас будуть вимотувати по судах 5 років, доки цей чиновник не вийде на пенсію.
Суддів потрібно судити  народним судом, а не вручати їм «будяки», як це роблять різні правозахисники.

Подобається    0