Банк вимагав у покійного білицького пенсіонера 7 тисяч гривень

Історія, яка сталася із сім’єю білицьких пенсіонерів, одразу примусила згадати безсмертний роман Миколи Гоголя «Мертві душі». Як виявилося, справа головного героя твору Чічікова живе і процвітає. Попит на мертві душі існує й до сьогодні — в одному із кобеляцьких банків. Валентина Білокінь живе на околиці Біликів, біля самої річки. Садиба пенсіонерки нічим не відрізняється від сусідських. У дворі гогочуть гуси, рохкає в хліві порося, на луках, що поряд із будинком, пасеться корова. Все це господарство Валентина Терентіївна, як і більшість українських пенсіонерів, тримає для того, щоб якось звести кінці з кінцями. Пенсія, розмір якої трішки більший за шістсот гривень, дає можливість лише оплатити рахунки за газ, електроенергію та придбати ліки. Та наприкінці вересня до будинку Білокінь ледве не щодня почали навідуватись гості із райцентру Кобеляки. «Іномарки» та «Жигулі» одна за одною під’їжджали та від’їжджали від садиби пенсіонерки. Така увага до пенсіонерки була зумовлена подіями, які почали свій відлік у лютому 2008 року. «Тоді мені прийшов лист із одного з кобеляцьких банків, — тільки-но вставши з велосипеда, починає свою розповідає Валентина Білокінь. — Лист прийшов на ім’я мого чоловіка Олексія Семеновича. Там було сказано, що він узяв у банку кредит на 600 гривень. І не платить. І банк попереджає про відповідальність». На перший погляд — звичайна ситуація. Але справа в тому, що Олексій Степанович помер. І помер ще в 2006 році. Тобто виходило, що вже покійний пенсіонер примудрився отримати у фінансовій установі кредитну карточку. «Я спочатку дуже плакала, — згадує Валентина Терентіївна. — Це ж яке знущання над пам’яттю померлого. Ми з Льошею завжди жили по средствах. І ні про які кредити навіть не думали». Наплакавшись та напившись заспокійливих пігулок, жінка пішла у білицьку селищну раду. Там вона взяла довідку про смерть чоловіка та довідку про те, що й паспорт його зданий у РАЦС. А потім, «озброївшись» цими документами поїхала в Кобеляки. «Я спочатку хотіла до журналістів звернутись, — розповідає пенсіонерка. — А потім передумала. Пішла одразу в банк і кажу: «Що ж ви робите, де ваша совість?» У фінансовій установі жінку заспокоїли, пообіцяли розібратись в ситуації і виправити помилку. Із чистим серцем Валентина Терентіївна поїхала додому. Та у вересні її покійному чоловіку надіслали ще одного листа. Цього разу із центрального офісу банку. Там чорним по білому було написано, що Олексій Семенович є злісним неплатником по кредиту. У зв’язку із цим банківська установа звернулась до суду. Суд відбувся в Дніпропетровську. Справа була вирішена на користь фінансової установи. У результаті Олексій Білокінь став винен банку вже більше 7 тисяч гривень. Крім астрономічної для пенсіонерки суми, її шокувала одна фраза із листа. У ній йшла мова про те, що її чоловік не з’явився на судове засідання без поважної причини. «Це ж що, Льоша з могили повинен був встати?» — починає плакати Людмила Терентіївна. За порадою сина вона написала заяву в Кобеляцький райвідділ внутрішніх справ. «Міліціонери теж дуже здивувались, зрозумівши суть справи, — розповідає Білокінь. — Але мою заяву прийняли». А через тиждень до неї почали приїжджати гості. Спочатку приїхали співробітники відділу по боротьбі з економічними злочинами. Вони опитали жінку і поїхали. А потім завітали гості з банку. І почали умовляти відкликати заяву з міліції. «Я спочатку була готова їх розірвати на куски. Це ж так наді мною познущатися, — зітхає жінка. — А потім пожаліла. Воно ж, оте, що приїхало, зовсім молоденьке. Не хочу йому долю псувати, може ще покається». У результаті посадова особа банку вмовила Валентину Терентіївну написати заяву про відмову від претензій. А перед тим ця ж людина при пенсіонерці внесла на рахунок банку 7200 гривень, як погашення кредиту. «Бог їм суддя, але з тим банком я більше ніяких справ не матиму, — підсумовує пенсіонерка. — Осадок залишився дуже гіркий. Я ж сама 25 років начальником вузла зв’язку працювала. Знаю, що таке гроші і відповідальність за них. Бувало, газета до читача не дійде, так я йду, купляю її в розніцу і вертаю людині. І Льоша мій такий же був. Працював музруком в дитсадку, мав доступ до інструментів, а особливо до іграшок. Але Боже збав, щоб взяв щось. Усі іграшки в магазині купляв. А зараз, бачте, молодьож другими цінностями живе». Начальник Кобеляцького райвідділу внутрішніх справ Анатолій Гриценко підтвердив факт подачі заяви громадянкою Білокінь. Він сказав: «На перевірку нам дано 10 днів. Потім вирішиться питання про порушення кримінальної справи. Між іншим, це не перший факт зловживання службовим становищем у даній фінансовій установі». Заступник кобеляцького міського голови, фаховий юрист Олександр Письмак дав таку пораду потенційним жертвам шахрайських дій: «Одразу письмово звертайтесь до правоохоронних органів — або в міліцію, або в прокуратуру. Не зайвим буде повідомити про протиправні дії і в регіональний чи центральний офіс Національного Банку України. Можна й до журналістів звернутись. Фінустанови дуже не люблять розголосу про шахрайські дії своїх підлеглих. А Валентині Білокінь я рекомендую взяти в цьому банку довідку про те, що її чоловік чи вона немають перед банком зобов’язань по кредиту. Сам чек про внесення грошей ще нічого не означає. Її знову могли обдурити. Дивує мене і сума в 7 тисяч гривень. Із 600 гривень заборгованість виросла в десяток разів — це багато. Хоча, звичайно, потрібно дивитись умови договору. Договір потрібно вивчати в обов’язковому порядку. А вже потім брати кредит». Ми свідомо не називаємо установу, яка надала кредит померлій людині. Адже Валентина Білокінь не зберегла навіть копій листів, котрі надійшли з банку. Зараз всі ці документи знаходяться в Кобеляцькому райвідділі внутрішніх справ.

Подобається    0