Як кобелячани кременчужан рятували
У порятунку цивільних громадян, котрі стали жертвами варварського обстрілу торговельного центру «Амстор», що в Кременчуці, найактивнішу участь брали і співробітники Кобеляцького підрозділу Державної служби з надзвичайних ситуацій.
Кременчуцьке видання «Телеграф» публікувало розлоге інтерв’ю із нашим земляком, уродженцем Кобеляцького району Владиславом Гелою.
Влад, будучи працівником одного із підрозділів ДСНС, що базується в Кременчуці, особисто виніс кілька тяжкопоранених людей із розтрощеного рашистською ракетою цивільного об’єкту.
Про Владислава Гелу, вихідця із села Шенгури колишнього Кобеляцького району, ми писали неодноразово. У основному мова йшла про його успіхи на любительському та професійному рингу. Адже Владислав, розпочавши займатися боксом у кобеляцькій школі імені Георгія Побідоносця, досяг у цьому виді спорту неабияких успіхів.
Та заняття спортом не завадило Владу отримати вищу освіту і стати професійним рятувальником. Він уже кілька місяців працює в одному з підрозділів ДСНС міста Кременчук. І, коли рашистська ракета поцілила в торговельний центр «Амстор», саме Влад та його колеги були серед тих, хто рятував людей із вогняного пекла, що утворилося на місці цивільного об’єкту.
Але, як виявилося, не лише Владислав Гела був серед тих наших земляків, які, ризикуючи життям, виконували свій професійний обов’язок і врятували десятки мирних мешканців. Майже тиждень у Кременчуці працювали практично всі співробітники Кобеляцького відділення ДСНС.
Наша з Владом Гелою розмова розпочалася з іронічного запитання:
— Влад, як сталося так, що раніше ти людей бив, аж раптом почав їх рятувати?
Влад жарт оцінив, але відповідав уже серйозно:
— По великому рахунку, я людей ніколи не бив. І не збираюся цього робити. Так, я — боксер, так, провів десятки поєдинків, у тому числі і на професійному ринзі. Але це — не бійка, тим більше, не побиття людей. Бити людину може хуліган. Або просто дурень. Це зараз дурні хулігани із держави-агресора вбивають мирних беззахисних людей. А бокс — це спорт. Ти виходиш у ринг, часто — проти сильнішого суперника, і там чесно, на рівних, по всіх правилах, доводиш собі, супернику та суддям, що краще володієш навичками боксера. Так, у рингу ми завдаємо один одному сильних ударів. Але ніхто не дозволить тобі просто бити іншого бійця, якщо той не може тобі опонувати. У моєму випадку, я й сам собі такого не дозволю.
...а тепер — рятує людей
Жінка, яку Влад виніс із вогню, уже одужує
Закінчивши вуз, Владислав Гела кілька місяців працював у рідних для нього Кобеляках. Був інспектором у місцевому підрозділі ДСНС. А потім вирішив продовжити навчання і отримати ступінь магістра. Хлопець пояснює:
— Прийняв таке рішення через бажання й надалі займатися професійним боксом. Розумієте, у Кобеляках важко підтримувати відповідний рівень спортивної форми. Так, є ринг, є спортзал, тренажерний зал. Але ж, немає спаринг-партнерів. А в Кременчуці є. Тому, ставши магістром, продовжив кар’єру рятувальника і в цьому місті.
А потім настав ранок 27 червня.
Влад був начальником караулу. І хоча в звичайній ситуації він та його підлеглі виконують свої обов’язки в іншому мікрорайоні Кременчука, після повідомлення про влучання крилатої ракети в «Амстор» та про сотні постраждалих, усі рятувальники міста та сусідніх громад були підняті по тривозі і виїхали на місце трагедії.
Караулу Влада довелося працювати, рятувати людей та розбирати завали конструкцій біля центрального входу в «Амстор».
Хлопець згадує:
— Так, страшнішого видовища я в житті ще не бачив. Мені й до цього доводилося виїжджати на об’єкти, у які потрапляли ворожі ракети. Там були пожежі, були завали, була небезпека. Але не було такої кількості жертв. Знаєте, діставати з-під завалів обвуглені фрагменти людських тіл — це таки моторошно. Хоча ми й розуміли, що й самі в будь-який момент можемо стати жертвами, але страху за себе не було. Діяли чітко по інструкції, спочатку — розвідка, порятунок людей, потім — вихід на повітря, а вже після цього гасіння пожежі. У один із моментів нам пощастило. Автоматика просигналізувала, що закінчується кисень у балонах. Ми вийшли. А через кілька хвилин впали металеві конструкції в тому місці, де ми перебували.
Влад особисто витяг з-під завалів та виніс на собі одну з відвідувачок торговельного центру. Хлопець у темряві та диму почув голос нещасної і зміг до неї добратися та врятувати.
Розповідає, що через кілька днів провідав цю жінку в лікарні. Та має сильні опіки, але небезпеки її життю вже немає.
Усі кобеляцькі пожежні неодноразово виїжджали в Кременчук
Начальник Кобеляцького підрозділу ДСНС Юрій Гребенюк розповідає, що в останні кілька місяців він та його підлеглі постійно виїжджають у Кременчук, аби допомагати своїм колегам справлятися із наслідками ракетних ударів.
Юрій Вікторович говорить:
— Після попадання ракети в «Амстор», ми брали участь у розборі завалів будівлі. Кожного дня протягом тижня кілька наших співробітників працювали. Вони теж діставали із залишків будівлі понівечені тіла людей, буквально збирали їх по фрагментах. До цього виїжджали гасити пожежі на кількох тамтешніх стратегічних об’єктах. Щодо «Амстору», то у всіх враження однозначне — стріляли саме по ньому. Навіщо, зрозуміти неможливо, адже ні військових, ні напіввійськових об’єктів поряд немає.
Додати коментар