Запит на (справедливість?) професійність
Тему для написання цієї редакційної статті «підкинула» реакція великої кількості наших читачів на повідомлення про те, що марківський священик убив громадського активіста.
Переважна більшість людей висловилася на підтримку вчинку вбивці. Адже той таким жорстоким способом вчинив спротив чоловіку, який нібито прийшов до нього пред’являти претензії фінансового характеру.
Безумовно, ми не знаємо точно, чому виник конфлікт між Кулічковським та Головнею, що закінчився фатальним пострілом.
Але реакція суспільства говорить про те, що люди готові до самосуду, готові брати в руки зброю і захищатися в моменти, коли державні інституції не працюють.
І от тепер уявімо ситуацію, що може скластися після закінчення війни. На той момент до мирного життя повернуться десятки тисяч чоловіків, які воювали. Отже, стріляли і, можливо, вбивали. Це — один момент.
Момент другий, і не менш важливий. Ніхто вам достеменно не скаже, і навіть не спрогнозує, скільки одиниць справжньої бойової зброї опиниться вже в мирних містах та селах. Можна, звичайно, наївно тішити себе думкою, що всі автомати та гранатомети будуть здані і повернуться на армійські склади. Так, більшість повернуться. Але — не всі.
І от ми матимемо десятки, якщо не сотні тисяч людей із, як не крути, а деформованою війною психікою. Матимемо «на руках» багато бойової зброї. І матимемо запит від суспільства на… Можна сказати, що на справедливість. А можна — на професійність державних органів та інституцій.
І будемо відверті між собою, до війни вітчизняні державні інституції, особливо правоохоронні органи, цим запитам не надто відповідали.
А якщо свої функції не виконує держава, то за справу неминуче візьмуться інші. Навіть у нас, у глибочезній провінції, досить часто якісь громадські активісти роблять більше, діють більш активно, аніж державні органи, буквально примушуючи останніх відпрацьовувати бюджетні гроші. А завтра в руках активістів може з’явитися зброя…
І якщо влада не буде далекоглядною та адекватною до запиту на справедливість або професійність, то буде біда.
…Хтось може в’їдливо, але не безпідставно зауважити автору:
— А сам? А до журналістів претензій немає?
Є. Усе вищесказане стосується і журналістів. Адже вони є одними із тих, хто формує громадську думку. І там ціна непрофесійності чи несправедливості теж дуже висока.
Додати коментар