Операція «Евакуація»: чи є підстави для паніки
Кілька тижнів тому посадовці місцевої влади почали проводити певну роботу щодо організації евакуації населення на випадок затоплення кількох населених пунктів «великою водою» з Дніпра. Ці заходи викликали певне занепокоєння як серед корінних жителів, так і серед переселенців.
У кількох телеграм-каналах, користувачами яких є сотні людей, почала з’являтися інформація про те, що по селах почали ходити діловоди і збирати дані про можливість людей евакуюватися. Запитували, чи можуть громадяни виїхати самостійно чи, можливо, їм потрібно надати транспорт. Причиною можливою евакуації називали загрозу підтоплення.
Серед багатьох людей інформація про потенційне підтоплення, а з цим і, евакуацію, викликала подив. Інколи - страх. Безумовно, про якусь паніку мова не йде, але про занепокоєння - точно.
Саме тому ми спробували більш детально вивчити це питання і донести розширену інформацію до читачів. Адже інформаційного вакууму бути не повинно.
Почнемо із того, що Кобеляцька громада дійсно межує із величезним штучним водним резервуаром. Навіть із двома - Кременчуцьким та Кам’янським водосховищами. Та нижче мова йтиме виключно про Кременчуцьке.
Загроза затоплення існує. Але вона мінімальна
Отже, загроза затоплення кількох населених пунктів Кобеляцької громади, водою із Кременчуцького водосховища таки існує. Є море, є вода, значить можливий потоп. Тим більше, що в часи радянської імперії будь-які подібні грандіозні об’єкти завжди мали не лише економічне, а й військове значення. Ось і тоді, у кінці 50-х років минулого століття, коли накопичували воду думали й про те, як за її допомогою створити болото, в якому загрузнуть танки НАТО.
Згідно із даними цивільної оборони 60-х років, у разі руйнування дамби на Кременчуцькому водосховищі під загрозою часткового або повного затоплення опинялися кілька населених пунктів тодішнього Кобеляцького району. Мова передусім йшло про прибережні села Світлогірське, Кишеньки, Орлик, Вільховатка, а також Василівка і Деменки. Потенційно вода могла дістатися і Кобеляк та ближніх до райцентру сіл. Населення мало бути евакуйованим. Згідно із сценарію розвитку подій, підйом води мав розпочатися через п’ять годин після аварії і досягти свого максимуму через 18 годин. Рівень води мав піднятися на 5 метрів.
Безумовно, зараз ситуація суттєво змінилася. Адже водонаповненість місцевих річок та боліт суттєво впала. Протягом десятиліть не було ні повеней, ні розливів річок. Згідно із даними кобеляцької метеостанції, остання серйозна повінь у Кобеляках була зафіксована в 2002 році. Тоді рівень Ворскли і Кобелячки піднявся на 3,6 метри. Але затоплення не було. Під водою опинився лише так званий Ведмедівський міст.
Представники влади говорять про звичайне оновлення даних
Представники влади, до яких ми звернулися за коментарем, підтверджують, що зараз на території громади триває збір даних, що має допомогти в організації евакуації в разі затоплення.
Секретар міської ради Володимир Жуков пояснив:
– Зрозумійте, до цього часу спеціалісти з цивільної оборони користуються даними шестидесятих років минулого століття. Безумовно, ця інформація безнадійно застаріла. Тоді евакуювати людей мали виключно автобусами. Зараз ледве не в кожному сільському дворі стоїть автомобіль. Змінилися і місця збору людей. Тому ці дані потрібно оновити, опрацювати і виробити новий механізм евакуації. Чому людей запитують, чи зможуть вони виїхати на своїй машині та надають іншу інформацію? Усе дуже просто. Влада має знати, скільки людей не зможуть виїхати самостійно, а люди, водночас, мають знати хоча б куди їхати в разі оголошення евакуації. Чи буде потреба в евакуації? Однозначно відповісти неможливо. Ми ж бачимо, що зараз ворог, не досягаючи успіхів на фронті, намагається знищити українську інфраструктуру. Тому цілком можливо, що рашистські терористи спробують «вдарити» і по об’єктах Кременчуцького водосховища. До цього ми маємо бути готові. Хоча подібна вірогідність і є мізерною.
Фахівці з цивільної оборони також оцінюють вірогідність затоплення населених пунктів Кобеляцької громади, як дуже незначну. Один із них сказав:
– І навіть якщо уявити, що вода із Кременчуцького водосховища пішла на Кобеляки та села, то це ж не буде, як у кіно, де височезна хвиля, що мчить по землі, змітає все на своєму шляху. Підйом буде дуже повільним. Так що евакуюватися встигнуть усі. Окрім того, всі ГЕС на Дніпрі спроектовані так, що шлюзи можуть збільшувати пропуск води на випадок позаштатної ситуації. Простіше кажучи, надлишок води із, скажімо, Кременчуцького водосховища піде в інше, розташоване нижче по течії. І так - до самого моря.
Окрім того, спеціалісти говорять, що для того, аби відбулося серйозне затоплення, потрібно, аби «до купи» склалася ціла низка факторів. По-перше, має бути знищена Кременчуцька ГЕС і дамба. По-друге, має бути загальне підвищення рівня води в місцевих річках, приміром, весняна повінь. По-третє, кацапи мають пустити до нас «курську воду». Тобто, вірогідність такого розвитку подій наближається до нуля.
Але вона, ця вірогідність, є. Є море і є кацапи із ракетами. Тому про порядок евакуації мають знати і влада, і громада.
Кременчуцьке водосховище — одне з шести великих водосховищ у каскаді на річці Дніпро в Полтавській, Кіровоградській та Черкаській областях України. Розташоване між Канівським та Кам’янським водосховищами. Було створене греблею Кременчуцької ГЕС. Заповнено у 1959–1961 роках. Його ще називають Кременчуцьким морем.
Площа — 2250 км2 (найбільше за площею водосховище в Україні), об’єм 13,5 км2 (друге місце в Україні). Довжина — 185 км, найбільша ширина — 30 км, найбільша глибина — 28 м. Має сезонне регулювання стоку. Коливання рівня води 5,25 м.
Уперше ідея будівництва Кременчуцького гідровузла і «рукотворних морів» з’явилась 1932 року і була обумовлена необхідністю вирішення енергетичних завдань. Та тоді від задуму практично відмовилися оскільки витрати були завеликі, а вигоди від проекту малі.
До ідеї Кременчуцького водосховища повернулись у 1940‑х роках і наприкінці 1949‑го її було ухвалено рішення про створення. Окрім ряду енергетичних завдань УРСР панує думка, що майбутній широкий водорозділ України мав також військове значення. У випадку наступу військ тільки-но створеного блоку НАТО каскад гребель мав бути зруйнований авіаударами, що створило б уздовж всієї республіки неподоланне для ворожої техніки болото, завширшки у 40–50 км.
1956‑о року майбутнім переселенцям офіційно було оголошено про «плани партії», а в 1959–1961 роках водосховище було повністю заповнене.
Додати коментар