Два бажання

Тема останньої в році, що минає, редакційної кілька разів змінювалася. Досить довго збирався написати текст під робочою назвою «Телефон путіна». І присвятити його реакції людей на відключення електроенергії.

Та врешті вирішив, що забагато честі цьому виродку, аби ним псувати людям Новий рік. Він і так уже добряче нашкодив. Хоча зовсім без нього не обійдешся.

Адже в новорічну ніч прийнято піднімати келихи із шампанським, водою, соком чи чимось міцнішим і загадувати бажання.

У цьому році дуже легко вгадати, яке бажання, який тост буде на устах практично всіх українців. Та що там українців, мільйонів людей і з інших країн.
Усі бажатимуть миру, Перемоги нам і закінчення цієї безглуздої й бездарної війни. Хоча чи буває війна із здоровим глуздом? Війна — це завжди страх, горе, неприродна смерть. Який у цьому глузд може бути?

Напевне. саме тому в багатьох, ну в автора цієї статті точно, буде ще одне побажання. Проводжаючи рік, що минає, вчергове згрішу і скажу:

— Щоб ти здох.

Чи здохло? Ну та не так важливо. Думаю. не лише мені, а й усьому людству стане легше, додасться оптимізму і надії після звістки про те, що десь у бункері здох і почав смердіти старенький нещасний чоловічок. Той, що й сам не живе, і іншим заважає.

Чомусь мені здається, що Бог чи Карма за такі думки пробачать. Тим більше, що ще буде можливість покаятися.

Але навіть якщо воно не здохне, то Перемога все одно буде за нами, за Україною. Шкода лише, що прийде вона, Перемога, а  з нею Мир, не одномоментно, не 1 січня 2023-го. І ще гірше, що до цього світлого і прекрасного моменту віддадуть свої життя хороші, світлі і добрі люди.

Але головне — що Перемога і Мир таки будуть. І дуже хочеться, щоб це побажання, цей тост більше ніколи не повторювався. Ні в нашому житті, ні в житті прийдешніх поколінь українців.

Із Святом усіх вас і нас. Із Новим роком, Різдвом Христовим. Веселих, отже, й спокійних, усім свят. І — до зустрічі в наступному році.