Післязавтра Великдень
Післязавтра весь християнський світ відзначатиме своє найвизначніше свято, яке в Україні звуть Великоднем. Безумовно, святкуватимуть його і в Кобеляках, і в Нових Санжарах, і в Бутенках, і в Біликах, і в інших малих та великих селах Полтавщини.
До церков підуть десятки тисяч людей. Віруючих і невіруючих, тих, хто справляє релігійні обряди постійно і тих, хто згадує про Бога один раз на рік. Тому що — Великдень.
У переддень такого свята не можна та й не хочеться писати про погане. Надто ж світлі дні зараз настали. Та й якщо осягнути головне, задуматися над сенсом життя, то.. То чи й так погано нам живеться в нашій Україні. Живеться, і то вже добре, вже прекрасно. Живемо, дихаємо, трудимося на землі і в офісі, ростимо і виховуємо дітей, турбуємося про батьків. Є сили, здоров’я і натхнення, отже, все інше не так важливо.
Пригадую телевізійний репортаж про українських льотчиків, які працюють в Африці. Пілот вертольота розповідав, як живеться людям на цьому континенті. І відзначив: «Вони нас люто ненавидять. Тому що заздрять. Тому що в нас є робота, житло. Та просто тому, що ми можемо кожного дня їсти і пити».
А колишній (хоча, по суті, й нинішній) співробітник «ЕХО», який трудиться в Данії, розповів, як скаржаться на життя в цій країні його колеги-остарбайтери. Люди мають роботу, заробляючи не менше 10 тисяч гривень в місяць, їх безкоштовно лікують, надають житло. Можна заробляти гроші, подорожувати світом, купляти в рідній Україні квартири і машини. Зрештою, до них ставляться як до людей. Але українці все одно скаржаться.
Можливо, такою є суть нації. А можливо, ми занадто піддалися нав’язаній нам ідеології суспільства масового споживання. Десь із голоду та спраги вмирають діти, в сусідній супердержаві терористи прямо в столиці вбивають людей. А ми в мирі, спокої і відносному достатку, скаржимося. Ні, безумовно, ми тут, в Україні, повинні жити краще і заможніше. Безумовно, влада, яка нами керує, м’яко кажучи, далека від ідеальної. І потрібно боротися, трудитися, щоб все в Україні змінювалося на краще. Але, напевне, не скаржитися і не плакатися, які ми нещасні. Давайте не будемо Бога гнівити, ми — не найнещасніша нація на планеті Земля.
Із святом вас, земляки! Із Великоднем! Любіть один одного.
До церков підуть десятки тисяч людей. Віруючих і невіруючих, тих, хто справляє релігійні обряди постійно і тих, хто згадує про Бога один раз на рік. Тому що — Великдень.
У переддень такого свята не можна та й не хочеться писати про погане. Надто ж світлі дні зараз настали. Та й якщо осягнути головне, задуматися над сенсом життя, то.. То чи й так погано нам живеться в нашій Україні. Живеться, і то вже добре, вже прекрасно. Живемо, дихаємо, трудимося на землі і в офісі, ростимо і виховуємо дітей, турбуємося про батьків. Є сили, здоров’я і натхнення, отже, все інше не так важливо.
Пригадую телевізійний репортаж про українських льотчиків, які працюють в Африці. Пілот вертольота розповідав, як живеться людям на цьому континенті. І відзначив: «Вони нас люто ненавидять. Тому що заздрять. Тому що в нас є робота, житло. Та просто тому, що ми можемо кожного дня їсти і пити».
А колишній (хоча, по суті, й нинішній) співробітник «ЕХО», який трудиться в Данії, розповів, як скаржаться на життя в цій країні його колеги-остарбайтери. Люди мають роботу, заробляючи не менше 10 тисяч гривень в місяць, їх безкоштовно лікують, надають житло. Можна заробляти гроші, подорожувати світом, купляти в рідній Україні квартири і машини. Зрештою, до них ставляться як до людей. Але українці все одно скаржаться.
Можливо, такою є суть нації. А можливо, ми занадто піддалися нав’язаній нам ідеології суспільства масового споживання. Десь із голоду та спраги вмирають діти, в сусідній супердержаві терористи прямо в столиці вбивають людей. А ми в мирі, спокої і відносному достатку, скаржимося. Ні, безумовно, ми тут, в Україні, повинні жити краще і заможніше. Безумовно, влада, яка нами керує, м’яко кажучи, далека від ідеальної. І потрібно боротися, трудитися, щоб все в Україні змінювалося на краще. Але, напевне, не скаржитися і не плакатися, які ми нещасні. Давайте не будемо Бога гнівити, ми — не найнещасніша нація на планеті Земля.
Із святом вас, земляки! Із Великоднем! Любіть один одного.
2 квітня 2010, 12:08 | Полтавщина | Редакційна
Додати коментар