Кобеляки — Коггала: села-побратими

Кобеляки — Коггала: села-побратими

У рідного для мене містечка Кобеляки є так звані міста-побратими. У свій час це був такий собі тренд. Кожне поважаюче себе місто, а то й село, «браталося» зі схожими за чисельністю населення та територією населеними пунктами в якійсь із європейських країн.

Кобеляки у свій час побраталися з німецьким Зінгеном, польським Неполоміце, болгарським Стражиця.

Хоча, на мою суб’єктивну думку, найбільше спільного в  Кобеляк не з європейськими містечками, а із азійськими селами. Наприклад,  із селом Коггала, що на Шрі-Ланці.

Чотири роки тому довелося побувати в названій вище Коггалі. Цей населений пункт важко назвати якимось визнаним туристичним центром навіть місцевого масштабу. Відоме воно хіба що найбільшим і найбезлюднішим на Шрі-Ланці піщаним пляжем.

Ну,  якраз такого  відпочинку,  такої мандрівки чотири роки тому і хотілося. Щоб було поменше туристів, без показного лоску і замилювання очей. Взагалі, це дуже цікаво, вивчати чужу країну через подорожі маленькими містечками і селами. Тобто бачити її такою, яка вона є насправді, а не в рекламних туристичних буклетах чи відеороликах.

Коггала — якраз саме для таких мандрівок. Піщаний пляж,  на якому потрібно йти кілометр, щоб побачити іншу людину, бурхливий Індійський океан, джунглі практично за порогом, кобри на вулицях села і варани замість котів на дахах будинків.

І от одного разу, лежачи на пляжі, помітив пару десятків людей, які повільно йшли по ньому вздовж океану. А коли вони підійшли ближче, то стало помітно, що в руках усі ці люди явно європейської зовнішності тримають мішки. І збирають туди сміття, яке океан викинув на берег.

За допомогою своєї  далеко не блискучої англійської все ж вдалося дізнатися, що це волонтери із європейських країн. Вони ходять по берегу і збирають сміття.

Тому що місцевий ланкійський люд вирішує проблеми із побутовими відходами досить просто — сміття несуть або в джунглі, або із човнів висипають прямо в океан. Але хвилі виносять частину того непотребу прямо на прекрасні  пляжі. А потім приїжджають «дурнуваті»  європейці і збирають ланкійське  сміття. Ну, в більш-менш «розкручених»  курортах це робить обслуговуючий  персонал, а в селах на кшталт Коггали  — приїжджі волонтери.

А місцеві тим часом несуть у джунглі, викидають у океан, кидають обгортки від цукерок чи пластикові кульки прямо собі під ноги.

Кобелячани, вам це нічого і нікого не нагадує?

...а так у Кобеляках. Знайдіть різницю

От тільки європейці до нас не приїдуть і розбирати сотні гнидників, створених місцевим людом, не будуть. Бо ми ж самі нібито Європа. І величезного океану,  куди можна сховати бур’яни  з городів, поліетиленові пакети, свинячий чи кролячий послід і багато-багато іншого сміття в Кобеляках немає.

У мене завжди всі оті волання-побажання, що ми «хочемо зарплату чи пенсію в тисячу євриків», «чисті річечки і вулички», «шоб був порядок», «шоб при власті не крали», викликають саркастичну посмішку.

Як у Європі хочете? Так і я хочу. І щоб не крали чиновники хочу. І  щоб містечка й села були чистенькі. І довкілля  щоб було безпечне.

Але ж... Але за все оте «як у Європі»  потрібно платити із власної кишені і думати власною головою, а не серцем та іншим лівером.

Ну, «про думати» давайте залишимо для якоїсь іншої редакційної. Зараз зупинимось на «платити».

Так от, у Європі кожен житель, не дивлячись на те, які в нього заслуги перед «родіной»,  чи то він «всю жизнь пропахав», чи взагалі ветеран Куліковської битви, будучи спійманим на несанкціонованому вивезенні сміття, заплатить величезний штраф у тисячах омріяних українцями євро.

У Європі ніхто, навіть самий заслужений і почесний громадянин міста чи села, не має права без дозволу влади посадити за межами свого двору вишеньку, черешеньку, каштанчик чи кленочок. Чому? Та тому що вивозити листя з-під вишеньки-черешеньки дуже дорого. І хаотичні насадження порушують не лише правила благоустрою, а й Правила дорожнього руху. Адже через дерева і кущі, бездумно натикані «хазяїнами»,  неможливо без ризику виїхати із вулиці чи провулочка. Не видно ж нічого!

А якщо європейський ґазда таки надумає садити вишеньку-черешеньку, то він знає, що за це заплатить податок. Так, за кожне деревце заплатить.

А ще європейці платять податки за собачок і котиків. І дозволи на те, щоб їх завести, отримують. І вакцинують їх в обов’язковому порядку. А не зробиш — штраф у тисячі євро. Тому й не заводять котиків-собачок, щоб погратися. У результаті —  не викидають їх на вулиці тисячами. Бо, по-перше, вже заплатили податки, по-друге, якщо викинуть, то заплатять ще й штраф, адже кожен котик чи собачка зареєстровані. І їх «хазяїна», який погрався і викинув, знайдуть і покарають.

Я вам більше скажу. В Україні теж є подібні правила. Їх  ще з часів колишнього Радянського Союзу ніхто не відміняв. І гній та гілля на вулиці виносити не можна.  І дерева садити за дворами не можна. А якщо влада і садить дерева, то чітко визначених порід. І листя із парків та скверів вигрібати не можна. Усе це є. Просто не діє.

А діє в нас така собі неформальна угода між громадянами і владою. Влада дозволяє громадянам «ср..ти»  на вулицях, а громадяни хоча й бурчать, але дозволяють владі красти.

Чи не так, земляки когальчани? Ой, кобелячани.


Автор: Ігор ФІЛОНЕНКО, «ЕХО»
14 квітня 2023, 12:45 | Полтавщина | Редакційна

1. Doktor / 15 квітня 2023, 09:03 Цитувати
Цікава стаття, пане Ігору, але: вступ є, зав’язка є,а де ж розв’язка. Що люди свині це безумовно, що в нас, що за кордоном. Там законів дотримуються у нас ні. Бо цим треба комусь перейматись, а для чого. Викидає чоловік собі гімно від свиней чи кролів посеред вулиці, їде наряд поліції повз нього - байдуже. Що саме цікаво викидає той що поряд живе, а потім нюхає і кляне всіх від президента до двірників. Цікаво чи редакція не володіє інформацією про діяльність так званого інспектора з благоустрою при міській раді. Колись, ще при позаминулому мерові був такий чоловік і його хоч якось видно було, хоча б намагався боротись із будматеріали на узбіччі та деревами,а зараз якось тихо

Додати коментар

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.