Різниця в підходах як привід для оптимізму

Не так давно на редакційному сайті було розміщене відео про труп корови, виявлений у річці Кобелячок. Тоді автор цієї статті висловив припущення, що та нещасна тварина, котра протягом цілого місяця розкладалася собі посеред водойми, є символом нинішньої кобеляцької влади, і різко розкритикував її, нинішню владу, за безпомічність.

Сьогодні ж буду хвалити. Хвалити стримано, як кажуть, без фанатизму. Але привід, точніше, одразу два приводи, для цього є. Про ці два приводи детальніше прочитаєте в інших публікаціях номера.

Перший привід — це цифри в бюджеті. Цифри, вони річ вперта і безпристрасна. Їм «по барабану», хто керував учора чи керує сьогодні. Їм начхати на прізвища Копелець, Фещенко, Стаднікова чи Дорошенко.

Так от, циферки в бюджетній статистиці говорять про покращення. Якщо в довоєнний період бюджет Кобеляцької громади ледве-­ледве виконували по надходженнях, то зараз перевиконують. Причому, за п’ять місяців перевиконання більше, аніж за 12 місяців 2021-­го.

А ще статистика говорить, що в Кобеляцьку громаду почали приходити нові платники податків. А до цього вони тікали з цієї громади, як чорт від ладану.

Привід другий. Новий небачений у Кобеляках ось уже протягом семи років (із часів приходу до влади Олександра Другого) підхід до вирішення проблем.

У Санича, як відомо, все було просто, по колгоспному. Голова вирішив — правління підтримало, колгоспники виконують. Примандюрилося голові на п’яну голову вивозити сміття в ліс — вивозять. Придумав голова, що в Кобеляках є Генплан, значить він є.

І наплювати, що все це незаконно або й просто є банальною брехнею. Головне — воля пана голови. Ну і «дах» над його голівонькою.

Взагалі, вважав і думаю, що ніколи не зміню свою точку зору, що в 2015 році кобелячани зробили вибір, котрий відкинув місто, а з цим і громаду на кілька десятиліть назад. А можливо — й назавжди. Що ж, захотілося людям повернутися в минуле, в період колгоспників — і вони повернулися.

Зараз ми вже можемо констатувати дещо інше. Так, у нинішньої влади поки що особливих досягнень, окрім суттєвого покращення в наповнюваності бюджету, ще немає. Але вже зараз видно різницю у підходах до вирішення проблем. Колгоспний стиль міняється на системний. А лише системність у всіх без виключення сферах життя дає результат.

Не буду голослівним, поясню. Візьмемо болючу для Кобеляк тему утилізації відходів. «При Саничу», як уже було сказано вище, питання вирішували «по колгоспному». Ні про законність, ні про системність мова не йшла. У колгоспах такого не було.

Зараз ми бачимо системність. Після перерви у вісім років (з 2015­го і до 2023­го) почали вкладати гроші у придбання контейнерів. Почали шукати земельні ділянки для будівництва об’єктів для утилізації відходів. Причому, шукати не по колгоспному принципу «А я знаю, шо там у шестидесятих роках була свалка», а із дотриманням всіх вимог законодавства. Знайшли. Пройшли перевірку в державних службах. Виготовляють документи. І ніхто й не думає везти відходи в район Красного чи Колісниківки, де, можливо, будуть нові об’єкти. Все йде по процедурі, читай — по закону.

Скажу більше, навіть оті купи із листя, гілок та іншого непотребу на вулицях міста є свідченням правильного підходу до вирішення проблеми. Парадоксально, правда? Гори сміття на вулицях — це правильно? Але автор не з’їхав із глузду. Просто трішки читав про санітарні, будівельні та інші норми та вимоги сучасного законодавства. А по тих вимогах легально вивезти те сміття в Кобеляках сьогодні просто неможливо.

Потім виготовлять проект, облаштують компостні ями між Кунівкою і Колісниківкою, потім руками і технікою переберуть те, що газди і газдині, які хочуть повернутися до колгоспів, винесли за свій двір, і тоді повезуть у вказане вище місце гілки і листя. А все інше — на сортувальну станцію. А звідти —  або продадуть уже сортоване, або вже захоронять у Горішніх Плавнях.

Так, це довго, важко і дорого. Але це системно і законно. І це дасть результат навіть не на роки, а на десятиліття. Востаннє такі підходи в Кобеляках застосовувалися при «ранньому Ісипові», коли містечко бурхливо розвивалося. Ну а потім вибрали колгоспника.

Так, це може не подобатися тим, хто, пасталакаючи про Європу язиком, по факту хоче на віки залишитися в колгоспі. Але колгоспи померли. А Європа — ні.

P.S. От тільки не потрібно про «а він парк построїв». За оті кілька мільйонів, а можливо й десятків мільйонів, які місто втратило і ще втратить через колишнього горе­господаря, можна було зо два десятки таких парків закласти.

P.P.S. Точка зору, висловлена в цій статті, як і у всіх редакційних, є суб’єктивною. А головне — сьогоднішній заслужений комплімент, не убезпечує владу від критики завтра.

Подобається    0