Оптимізм під час війни

Оптимізм під час війни

Приводом для написання даної редакційної стало інтерв’ю академіка Елли Лібанової для Віталія Портнікова. Розмова була викладена в мережу Інтернет 24 серпня 2023 року.

І одразу почалося. Колеги, яких я не можу назвати журналістами, миттєво почали маніпулювати свідомістю людей. Розмову «розбили» на шматочки, попридумували гучних провокативних заголовків і почали тиражувати. У основному в заголовках фігурувало те, що Україна буде бідною країною і через 10 років, що нас залишиться 30 мільйонів (від автора: хоча науковець говорила про 37 мільйонів, а це принципова різниця), що після війни є ймовірність того, що чоловіки виїдуть до своїх сімей за кордон і так далі, і тому подібне.

Одним реченням – все буде погано і дуже погано.

Побачив посилання на це інтерв’ю на сторінці свого давнього друга у Фейсбук.  Якого дуже люблю і поважаю, але завжди кепкую із його нічим не пояснюваного песимізму. Потім фрагменти розмови почали цитувати у багатьох електронних ЗМІ. Теж показово роблячи наголос на песимізмі.

Зацікавився. Взяв і передивився інтерв’ю повністю.

Та немає там жаху, песимізму і суцільної туги. Так, є нарікання на те, що на рівні держави ще не почалася дискусія з приводу того, як розвивати країну після війни. Так, є згадка про ймовірні негативні сценарії. Але, підкреслюю, ключовим тут є слово «ймовірні».

А у всьому іншому нічого трагічного. Навіть якщо в Україні залишиться 37 мільйонів жителів, вона все одно буде однією із найбільших по кількості населення держав Європи. Для порівняння – у Польщі, яка давно не воює, живуть 37,7 мільйонів.

Та головне те, що у принципових моментах академік Лібанова сповнена оптимізму. Вона чітко заявляє, що не має жодного сумніву у Перемозі України, в тому, що вона збережеться як держава.

Також вона чітко заявляє, що ще ніколи в історії України не було такої єдності нації. А це головне. Адже не гроші правлять цим світом. Цим світом правлять ідеї. Гроші надрукують.

І приклад сусідньої Польщі є яскравим підтвердженням вищенаведеної тези. Ще кілька десятиліть тому бідна по європейських мірках держава стала справжнім новим локомотивом розвитку Європи. Чому? Та тому що там була єдність нації. А гроші полякам дали.

Також Лібанова чітко заявляє, що, на її та колег думку, найбільший потенціал для розвитку післявоєнної України є в центральних областях. Тобто там, де ми із вами живемо, шановні читачі.

І взагалі, дуже багато країн, яким зараз чомусь заздрять, переживали погані часи. Можливо, навіть гірші ніж той час, в якому ми живемо. І нічого. Вижили і процвітають.

…Єдине із чим не погоджуюся із шановним академіком, так це із тезою, що Україна є бідною країною. Та ніколи вона не була бідною, не є і не буде. Якби ми були бідною країною, то за нашу територію не воювали б. А по простоті проживання, по тому, як можна спокійнісінько жити, не бісячись із жиру, але й не голодуючи, не знаю, хто із нами може й зрівнятися.


Автор: Ігор ФІЛОНЕНКО, «ЕХО»
1 вересня 2023, 08:56 | Полтавщина | Редакційна

Додати коментар

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.