Фермери б’ють на сполох: урожай знищують свині
Кількість свиней у дикій природі після початку війни і заборони на полювання різко зросла. У результаті, тварини завдають суттєвої школи посівам. А шлях вирішення проблеми лежить через кабінети чиновників Полтавської військової адміністрації.
Як стверджують кобеляцькі аграрії та люди, знайомі із веденням мисливської справи, проблема не лише в забороні полювання на класичних диких свиней. У свій час, кілька десятиліть тому, стало «модно» утримувати вдома диких тварин, схрещуючи їх із домашніми. Потім цих «перевертнів» випускали в дику природу. І як наслідок — отримали популяцію тварин, які надзвичайно швидко розмножуються.
Депутат Кобеляцької міської ради, один із кращих аграріїв Кобеляччини Микола Андрієнко розповідає:
— При кількох приватних мисливських господарствах постворювали так звані відтворювальні ділянки. Нібито й справа добра, але без відсутності контролю з боку держави вона обертається на шкоду. На тих так званих ділянках повирощували величезну кількість свиней. Хоча мали б відтворювати й інші види місцевої фауни. Але свиней «відтворювати» вигідніше. Тварин випускають, а потім заїжджі із грошима за певну, досить високу, плату на них полюють. Але цей комусь вигідний бізнес приносить шкоду іншим. Ми вже на вільховатських островах кукурудзу не сіємо. Її ж свині з’їдають. І проблема буде лише загострюватися. На мою думку, потрібно припинити практику створення отаких «відтворювальних» ділянок, а свиней відстріляти і віддати на м’ясо для армії.
Цю думку підтримує й інший депутат Василь Кіптілий. Він каже:
— Я теж підтримую ідею відстрілу і передачі м’яса на ЗСУ. Але стріляти під час війни ми не маємо права. Потрібен дозвіл від Полтавської військової адміністрації. Щодо практики нібито розведення тварин у приватних мисливських господарствах, то я теж проти неї. У тих господарствах немає ні людей із фаховою освітою, ні навіть відповідних посад хоча б на папері. Займаються самодіяльністю, та й годі. А інші страждають. А популяція свиней у природі дійсно зросла в рази. Думаю, що їх кількість перевищує науково обґрунтовані норми в десятки разів. Оті ж свині, схрещені з домашніми, на відміну від класичних диких, виводять потомство не раз на рік, а неодноразово. І не по чотири — шість поросяток, а по десять — дванадцять.
Влада громади про проблему знає. Але вдіяти нічого не може. Заступник міського голови Олена Стаднікова прокоментувала:
— Знаю, що деякі фермери чи люди, які себе за них видають, люблять скаржитися на те, що міська влада не дослухається до їх скарг щодо засилля диких свиней. Це — неправда. Ми про проблему не просто знаємо, але й намагаємося діяти. Листи із проханнями щодо сприяння в заходах по зменшенню популяції диких свиней ми направили у всі військові адміністрації, від районної до обласної. Ми прохаємо дозволити або відстріл, або відлов. Днями в Кобеляки приїжджав заступник голови Полтавської ОВА Калінін. Я і йому передала це прохання. Він чітко відповів, що відстрілювати кабанів під час війни нам ніхто не дозволить. Щодо відлову — будуть думати.
У Штатах — те ж, що і в Кобеляках
Напевне, для аграріїв, які терплять збитки через диких свиней, ця інформація буде слабкою втіхою, але виявляється, що аналогічна проблема існує в такій могутній і не воюючій державі, як США.
Як відомо, диких свиней у Північній Америці не було. Їх, як і домашніх, завезли європейці. А потім місцеві любителі полювання теж створили свої «відтворювальні ділянки» і наплодили зайвих свиней, які тепер теж пожирають американську кукурудзу.
Перша згадка про свиней у континентальній частині США відноситься до 1539 року, коли 13 тварин уперше потрапили на континент на кораблі. Незабаром популяція зросла до 700 особин. Рік від року їх кількість збільшувалася, але до недавнього часу це не було проблемою. Тільки приблизно три-чотири десятиліття тому почалася експансія виду на нові території через навмисний випуск свиней людьми, які хотіли розвивати популяції для полювання.
У Канаді, як і в США, дикі свині з’явилися відносно недавно. До 2002 року в країні практично не було диких свиней, але за останні вісім років їх популяція різко зросла. У цей час тварини поширені на території Канади площею приблизно 1 млн кв. км.
Дикі свині також несуть відповідальність за шкоду навколишньому середовищу, починаючи від поїдання врожаю фермерів і закінчуючи знищенням дерев і забрудненням води. Вони також становлять ризик для здоров’я та безпеки людини.
Свиня – це «змішувальна посудина», здатна переносити віруси, такі як грип, що передаються людині
«Дикі свині — найнебезпечніші інвазивні великі ссавці на планеті», — сказав Райан Брук, який очолює дослідницький проект канадських диких свиней університет Саскачевану, Канада. «Вони неймовірно розумні. Вони невловимі, а також, коли на них чиниться будь-який тиск, особливо, якщо на них починають полювати, вони стають нічними тваринами, ховаються в густому лісовому покриві, зникають у заболочених місцях і можуть бути дуже небезпечні, їх важко знайти».
Вчені особливо стурбовані появою «суперсвиней», створених фермерами шляхом схрещення диких кабанів і домашніх свиней у 1980-х роках. Результатом стала більша свиня, яка давала більше м’яса. Ці свині швидко поширилися по Канаді, при цьому гігантський розмір — одна свиня важить понад 300 кг — дозволяє їй вижити в холодному середовищі Західної Канади, де взимку може бути до -50°С.
За словами вченого, свині виживають у екстремальних погодних умовах, прокладаючи під снігом тунелі глибиною до 2 метрів і створюючи снігову печеру.
«Вони будуть використовувати свої гострі, як бритва, бивні, щоб зрубати рогози (місцеву рослину) і вистилати нею дно печери як приємний теплоізоляційний шар». Тому один із способів знайти цих свиней — це коли дійсно холодно, холодніше -30°С, можна побачити, як над заметами снігу виходить пар.
Враховуючи шкоду, яку завдали свині, було зроблено кілька спроб позбутися від них. Серед методів, до яких вдавалися фахівці, були і пастки, і отрути. Одним із методів, який спрацював у США, є використання «свині Юди». Виловлену самотню свиню постачають GPS-нашийником, а потім випускають у дику природу, де, за розрахунком фахівців, вона приєднується до групи нічого не підозрюючих свиней.
«Ідея полягає в тому, що ви йдете і знаходите цю тварину з нашийником, усуваєте всіх свиней, які знаходяться навколо, і відпускаєте її знову, і вона буде продовжувати знаходити все більше й більше свиней», — сказав Брук.
Але зараз зусилля більше спрямовані на усунення шкоди, заподіяної цими інвазивними ссавцями, а не на повне позбавлення від них.