Про «празники» і пальці

Про «празники» і пальці

Днями один наш читач задав питання і однозначно висловив побажання:

— Напишіть у газеті, коли по новому церковні «празники»  відзначати. Миколая тепер якого, 6-го чи 19-го?

Побажання виконали, у цьому номері повідомляємо про те, як змінилися дати тих чи інших релігійних свят після переходу частини церковних громад на новоюліанський календар.

Водночас згадане запитання освіжило в пам’яті дискусію, учасником якої був кілька років тому.

Це було напередодні чергового «празника».  На ринковій  площі автор цих рядків, як типовий скептик, почав кепкувати із свого знайомого, котрий бідкався з приводу того, що планував завтра чи післязавтра щось майструвати, але змушений відмовитися від наміру, «бо празник і нічого гострого в руки брати не можна».

Тоді запропонував знайомому уявити ситуацію. На календарі — «празник».  Із числа тих, коли «нічого гострого брати не можна». Знайомий потрапляє в лікарню із діагнозом «гострий  гнійний перитоніт». А це означає, що потрібно терміново робити хірургічне втручання. І тут в прийомне відділення заходить лікар-хірург і каже:

— Я сьогодні не оперую, бо гострого в руки брати не можна.

Нашу розмову почула стороння жіночка. І з осудом в голосі заявила:

—  Не ми це (від автора: празники, коли нібито не можна виконувати ту чи іншу роботу) придумали, не нам і відміняти.

А хто ж тоді «придумав»?

І тоді, і зараз спробував знайти відповідь на запитання, хто ж придумав усі релігійні обряди.

Відповідь однозначна. Та таки ж люди придумали!!! Причому, далеко не завжди віруючі. Адже держава завжди втручалася, втручається і буде втручатися в релігійні справи. Як, приміром, і зараз, під час переходу на інший календар.

А в Біблії написано, що Бог перепочив від творіння світу в суботу. І саме субота спочатку вважалася днем, коли потрібно забути про мирські справи і віддати цілий день молитві.

А потім люди, конкретніше імператор Костянтин Великий,  своїм указом зробив вихідним неділю. А в іудеїв так і залишилася субота.

Шукав-шукав, де в релігійних документах про ножі, вилки, сокири та голки. Але нічого, окрім трактувань інших людей, нехай і священиків, не знайшов.
Натомість знайшов багато цікавого, як трансформувалося хресне знамення. Адже  майже вісім століть християни робили це одним пальцем. Потім з’явилася традиція двох пальців, трьох, цілої долоні. І все це теж придумали люди. І ніхто інший.

Безумовно, все вищесказане не є навіть спробою принизити чи якось знівелювати почуття віруючих. Людину, яка дійсно увірувала, має Бога в душі, виконує заповіді можна лише шанувати, брати з неї приклад.

Я особисто знаю таких людей. І навіть інколи шкодую, що сам так не можу.

Ну а з приводу дати відзначення того чи іншого свята... Так можна ж і двічі відзначити. Думаю, Бог за це не осудить.


Автор: Ігор Філоненко
8 грудня 2023, 09:10 | Полтавщина | Редакційна

Додати коментар

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.