Руді слимаки: пошесть гірше колорадського жука

Українці нібито вже звикли і пристосувалися та знайшли методи боротьби з таким шкідником, як колорадський жук, який поїдає картоплю та інші пасльонові. Але з’явилася нова, ще більша загроза. Руді слимаки, на відміну від «колорадів» їдять усе — від капусти до полуниці.

Зважаючи на актуальність проблеми, редакція розміщує передрук з інтернет-видання «Аргумент». У статті йде мова про небезпеку від рудого або іспанського слимака та про методи боротьби з ним.

«... Довкола його появи в Україні ходять неймовірні чутки — від біологічної зброї часів «холодної війни» (тоді й колорадський жук вважався західною «зброєю» проти СРСР) до відповіді природи на агресивну «хімізацію» людиною довколишнього середовища. Як же вийшло, що непомітний серед сотень інших, саме цей вид рудого «іспанського» слимака став таким інвазивним (що всюди проникає, розповсюджується, — ред.) та агресивним? Що стало поштовхом до його неймовірної харчової пластичності, адаптивності й  витривалості щодо багатьох хімічних засобів боротьби?

Насправді, перші масові випадки розповсюдження цього слимака були зафіксовані 60 років тому. А перший опис молюска було здійснено ще в середині ХІХ століття відомим французьким ботаніком та зоологом Анрі Моен-Тандоном (Henri Moquin-Tandon) у 1855 році. Генетичні дослідження демонструють досить поважний вік цього виду, — його появу, приміром, датують у 126 мільйонів років.

Як зазначає український дослідник молюсків, старший науковий співробітник Інституту зоології НАН України Ігор Балашов: «126 мільйонів років тому його пращури були равликами з мушлями і, можливо, навіть ще жили у воді. Саме цей вид виник десь протягом останніх 2 мільйонів років, хоча деталі не з’ясовані. Переродження і великих мутацій вони теж не зазнали, ці слимаки приблизно такі ж, якими були 100, 1000 та 10000 років тому».

Очевидиця — Тетяна Боярчук:

«Боже, це мій страшний сон. У нас, Стрийський район, Львівська область, вони з’явилися під час пандемії коронавірусу. Ми із свекрухою якраз були вдома на карантині, коли наша городина дивним чином почала зникати. Тоді й побачили, що це ті слимаки. Збирали їх вручну щовечора і щоранку. Обсипали грядки спочатку народними засобами (яєчна шкаралупа, кукурудзяне борошно), але слимакам усе було «до лампочки». Тому масово купували «Слімакс» і «Уліцид». Згодом, восени, переорали город пізніше, ніж зазвичай. Наступної весни превентивно обсипали грядки «Слімаксом». Тепер вони є, але не так масово. Знищуємо, обсипаємо «Слімаксом».

У Європі існує спеціальний список інвазивних видів, DAISIE, тож цей рудий слимак потрапив до сотні найгірших чужорідних видів. Це єдиний наземний черевоногий молюск у списку…

Знайомтесь офіційно

«Іспанський» слимак, або по-науковому Arion vulgaris — це молюск класу черевоногих, близький до равликів, але, на відміну від них, позбавлений черепашки і має м’яке голе тіло. Веде нічний спосіб життя, активніший у вологу погоду, після дощу.

В Україні існують «різні» види слимаків, але їх не можна навіть порівнювати за катастрофічними наслідками з нашестям рудого іспанського слимака. «Іспанський» слимак відрізняється значно більшими розмірами — 6-10 і навіть 18 см у довжину, яскравим забарвленням, що варіює від жовтувато-сірого та коричнюватого до яскраво-оранжевого (більшість особин), а також дуже рельєфною поверхнею шкіри, що утворює чіткі та рельєфні зморшки. Неактивні та особини, що ховаються, скручуються у формі півкулі.

Ще кілька фактів про цього рудого агресора:

• Харчові вподобання: культурні рослини широкого спектру, може їсти цибулю й часник, плоди й зав’язь на деревах, гіркі та пряні трави, кущі та чагарники. Перегній та падаль теж входять до його раціону, присутній у них і канібалізм.
• Arion vulgaris є гермафродитом, тобто має як чоловічі, так і жіночі статеві органи. Це дозволяє йому легко розмножуватися, оскільки будь-які два індивіди можуть спарюватися. За один раз може відкласти більше 500 яєць, які переважно закопує в ґрунт  на глибину до 10 см. Травень-червень — період активного вилуплення і росту цього слимака.
• Arion vulgaris має здатність до регенерації пошкоджених частин тіла. Ця здатність допомагає їм виживати після нападів хижаків або механічних ушкоджень.
• Один із найбільш вивчених на генетичному рівні видів. Завдяки цим дослідженням виділено два подібних види слимаків. Дослідження ДНК показали, що вони є різними видами, з різним географічним походженням та еволюційною історією. Виявилося, що Arion vulgaris набагато ширше розповсюджений у Європі, тоді як Arion lusitanicus обмежений Піренейським півостровом.
• Слимаки використовують для «спілкування» між собою хімічні сигнали, зокрема, для пошуку партнерів для спарювання. Ці сигнали можуть міститися в слизу, який вони залишають позаду себе.

Очевидиця — Лілія Демидюк, письменниця, перекладачка:

«Німеччина. Руді слимаки їдять усе, повзають натовпами. Допомагає позбутися їх синя отрута. Кажуть, що можна «напоїти» слимаків пивом і потім знищити, а якщо нагодувати кукурудзяним борошном, то самі помруть.

Люблять вологі місця у затінку, звідти розповзаються по всьому городу».

Ігор Балашов, зоолог та співробітник Інституту зоології НАН України, констатує, що ситуація з інвазією цього виду на нашу територію печальна. «Іспанський» слимак і справді найшкідливіший молюск Європи, походить із півдня Західної Європи, перша достовірна фіксація його в Україні була лише 2007 року на Львівщині, але за кілька років він «освоїв» практично всю Україну від заходу до сходу.

Що робити? Звикати…

Ніяких теорій змов. Науковець Ігор Балашов  пояснює: «Розселення почалося саме зараз через зовнішні чинники. У процесі еволюції виникає багато видів, пристосованих до різноманітних умов, а потім, коли умови змінюються, якийсь вид виявляється найбільш адаптивним для цих нових умов і починає розселятися, стає «успішним», хоча раніше він міг тисячами років бути на «другорядних ролях».

У нашому випадку, є два основних фактори, які вплинули і сприяють саме цьому виду: потепління клімату та глобалізація в тому прояві, що люди вільно торгують живими культурними рослинами між багатьма регіонами, а цей вид виявився дуже добре пристосованим для мандрів із саджанцями рослин (переважно на стадії яйця). Також виявилося, що в наших широтах у цього виду мало природних ворогів, майже нікому він тут не смакує (людям, оригіналам від кулінарії, які їдять подібну живність — також, — ред.), це ще один другорядний фактор, що йому сприяє».

Але має цей пристосуванець із гарним апетитом і слабкі місця. Скажімо, низькі температури. Яйця молюска гинуть при температурах нижче -2°C. Чи означає це, що холодні зими з тривалими періодами температур нижче цієї точки можуть зменшити популяцію? Ігор Балашов:

«Насправді, окремі холодні зими його не зупинять, можуть виморозити багато, але все одно чимало слимаків залишиться, особливо в антропогенному ландшафті, у якихось підвалах, технічних будівлях тощо. Якби всі зими були дуже холодними, це, ймовірно, його зупинило б, але цього вже не буде».

Природні вороги:

У рудих слимаків дуже мало природних ворогів, відомо, що їх можуть їсти їжаки, борсуки, дикі свині, чорні дрозди та великі жуки-туруни, але тварини їдять слимаків неохоче і тільки якщо немає нічого іншого, а жуки багато не з’їдять. У ЄС науковці дуже багато часу приділили намаганням розробити ефективний метод боротьби, бо цей вид слимаків справді дуже шкідливий, але нічого наразі не винайшли.

Хімічні засоби:

• Непогані, але теж невеликі результати дає використання спеціальних препаратів на основі фосфату  заліза (наприклад, Ferramol), це можна порекомендувати на крайній випадок.
• Є ще препарати на основі метальдегіду та уретанів, вони більш ефективні, але токсичні для людини та інших тварин,  заборонені в ЄС і не рекомендуються.

Механічні способи:

• Найефективнішим методом, на жаль, залишається збір слимаків вручну і фізичне знищення. Бажано це робити весною чи в першій половині літа, поки вони невеликі і не відклали яйця. Для цього їх краще на щось приманювати, наприклад, на пиво.
• Також, щоб їх було менше, на ділянці не повинно бути захаращених вологих місць, вологої деревини,  дров, дощок, різного сміття та мотлоху, все це збільшує площу потенційних сховищ і, відповідно, кількість слимаків.

Але все перелічене, на жаль, дає лише частковий тимчасовий результат, який навряд дозволить позбутися і зупинити слимака повністю, це явище, до якого доведеться звикати і підлаштовуватися.

Подобається    0