Ех, до тих F-16 ще б пару захищених аеродромів

Зважуся вставити свої «п’ять копійок» у історію із функціонуванням вітчизняної системи протиповітряної оборони. Адже сам колись служив у армії. І саме в ПВО.

Мене завжди дивує те, як поводять себе українці при вирішенні тих чи інших проблем. Земляки, чомусь, вперто ігнорують глибинний сенс виникнення труднощів.

От і зараз. В Україні триває страшенна криза в сфері енергопостачання. Різні експерти пророчать, що на її вирішення піде не менше п’яти років.
Багато пишуть про те, як виживати в ситуації відсутності електропостачання. Але чомусь ніхто не говорить, що стало першопричиною такої жахливої ситуації.
А причина тут дуже проста. Україна, на жаль, не змогла захистити небо над енергогенеруючими підприємствами.

Відразу постає наступне логічне запитання:

«А чому так сталося?»

Як людина, яка віддала службі у військах Протиповітряної оборони не один рік, спробую коротко описати причинно-наслідкові зв’язки.

Почну із того, що всі до єдиного керманичі незалежної України вважали росію братньою державою, а росіян — братнім народом. І, як наслідок, ніхто не дбав про захист України саме з північно-східного напрямку. Та й взагалі про обороноздатність практично не думали.

І всі оті кузьмуки, кучми, греценки та ющенки продавали дорогоцінну військову техніку наліво і направо.

Коли я служив, то на захисті неба над однією лише Полтавською областю стояли кілька підрозділів ПВО. А саме — дивізіони 269-го зенітно-ракетного полку в селі Щербані, в Нових Санжарах, Решетилівці.

Підрозділи із схожим завданням дислокувалися ще й у Пирятині, Кременчуці, Світловодську. Думаю, що не розголошу жодної військової таємниці, називаючи ці факти. Адже тих дивізіонів давно не існує. І  де ж вони?  Та їх розграбували, розгромили і руки помили. Вправилися, як кажуть у народі.
І дожилися до того, що й військовий аеродром у Миргороді нічим захищати. Ганьба!

«Шахеди» атакують Харків,  у якому колись розміщувався штаб ПВО, а область охороняли 12 дивізіонів.

Бомблять Богодухів, де колись була навчальна частина, у якій готували молодших спеціалістів для всього Союзу. Я там теж вчився в кінці восьмидесятих років минулого століття.

Так, зараз західні партнери нібито надають допомогу. Але її не вистачає. Русня масово б’є  по енергоструктурі ракетами і бомбами, які їй, у свій час, люб’язно подарувала Україна. І, на жаль, навіть надані сучасні літаки F-16 проблему не вирішать.

Що ж робити?

По-перше, дійсно берегти енергію, бо від її наявності чи відсутності залежить все — і кількість води в кранах, і ціни на всі, без виключення, товари. Потрібно суворо заборонити всю світлову рекламу, припинити роботу усяких там нічних клубів.

А нинішнім і майбутнім керівникам держави Україна потрібно нарешті зробити остаточні висновки. А саме — раз і назавжди відмовитися від визначення «братній народ», чекати збройного нападу з кожного боку і разом із світовою спільнотою думати над тим, як примусити росію відбудувати нашу, зруйновану нею, економіку.

Українці — народ терплячий і витривалий, виживемо, наперекір ворогам. Але про безпечність потрібно забувати назавжди. А найкраща гарантія безпеки — не якісь там меморандуми чи інші обіцянки, а міцна армія, в першу чергу — ПВО.

Подобається    0