Продавці надії

Так уже сталося, що протягом цілого дня перебував біля увімкненого телевізора. Ситуація абсолютно нетипова, адже не має в домі цього приладу ось уже двадцять років.

А день біля «ящика» лише підтвердив правильність рішення про те, щоб позбавитися його раз і назавжди.

Протягом того дня в господаря будинку, в якому жив, був у основному увімкнений канал ІСTV.  А може й не він? Адже під час переключень каналів сенс того, що демонстрували публіці, особливо не змінювався.

Мене особисто вразили кілька серій про якусь чергову провидицю. Сліпа бабця щось постійно віщувала, пророкувала  і всіх, хто її слухався, рятувала. Якісь розбиті дзеркала, запуски смерті в дім і заборона готувати страви двом кухаркам в одному домі.

Як на мене, абсолютна фігня. Але під час розмови  з господарем дому, отже, й телевізора, виявилося, що він у ту фігню щиро вірить.

Мовляв, є люди, які мають такі надприродні здібності, які не можна пояснити.

Не знаю, може і є. Хоча, із професійного інтересу побувавши на прийомах у кількох чи то віщунок, чи то гадалок, і навіть сходивши на зустріч із колись суперпопулярною цілителькою Марією-Стефанією, – нічого незвичайного, більше того, навіть цікавого, не уздрів. Фігня.

Як і всі оті екстрасенси та мольфари, дуже добре пам’ятаю, як приїжджали ці шарлатани в Кобеляки. І  «шукали»  вбивць по двох гучних кримінальних справах. Не знайшли, звичайно.

Але мені було цікаво спостерігати за реакцією багатьох земляків, які тим шарлатанам вірили.

Он, мовляв, вони оте і оце сказали. Між тим, усе «оте» і «оце» задовго до приїзду шарлатанів уже було описано в паперових та електронних ЗМІ, у тому числі і автором цих рядків. А шарлатани-екстрасенси просто повторювали факти і версії, які до них оприлюднювали журналісти.

Але ж, не дивлячись на те, що все це мракобісся не витримує навіть найпростіших перевірок, люди в нього вірять. Більше того, держава всіляко підтримує всю цю фігню. Інакше не було б на екранах та в Інтернеті сьогоднішнього засилля серіалів про провидців та повідомлень про мольфарів.

Напевне, це вигідно. Останніми, хто боровся із цим шарлатанством, яке межує із шахрайством, були комуністи. Ну ті взагалі знищували всіх конкурентів на ринку продажів надії — від священиків до мольфарів. Надію могла давати виключно партія та її лідери-боги.

Зараз же, як не дивно, надію дозволяють продавати усім — і церквам, і відьмам. Таке враження складається, що держава, церква і віщуни-провидці вже домовилися між собою і розподілили ринок. Та й займаються вони по суті одним — дурять, розділяють і володарюють.

Подобається    0