Купи пластикову квітку — вбий дитину

Через кілька днів сотні тисяч українців підуть чи поїдуть на кладовища для того, щоб пом’янути, згадати, вшанувати своїх рідних, які померли.

Традиція відвідувати могили своїх рідних чи близьких  з’явилася в Україні сотні років тому. Вона відноситься аж дохристиянської епохи.

І не зникла навіть після того, як українці в своїй переважній більшості стали православними або ортодоксальними християнами.

У центральній Україні, в якій ми із вами живемо, цей день звично називають гробками або проводами, на Поліссі — радовницею, у інших регіонах України — поминками, поминальним понеділком.

Традиція Радовниці, чи Проводів, походить з язичницької доби і тісно пов’язана з давнім культом предків. У стародавніх слов’ян Радуницею (або «весняною радістю») називався, ймовірно, цілий цикл весняних свят — час поминання мертвих. За давнім народним віруванням, мерці радіють, коли їх поминають добрим словом живі свояки та ще й приходять до них на їхні могили.

Із цією традицією боролися і церковники, і комуністи-атеїсти. Але так і не здолали. Проводи відзначали із року в рік, відзначають і будуть відзначати.

Та й нехай. Зрештою, немає нічого поганого в тому, щоб хоча б один раз на рік навести порядок на могилках своїх родичів.

Можна навіть заплющити очі і не реагувати на те, що дехто із поминальників аж занадто захоплюється вживанням алкоголю на кладовищах й інколи через це буквально лягає поряд із могилами.

Та ось наприкінці минулого  двадцятого століття з’явилося нове віяння в старій традиції. Сучасна промисловість почала виробляти квіти із синтетичних матеріалів.

І ці квіти понесли на могили. Так, вони яскраві. Так, вони дешеві. Так, іншим людям добре видно, що біля чиєїсь могилки були родичі померлого. Значить пам’ятають. Значить турбуються. Так, протягом кількох років, а то й десятиліть, їм практично не було альтернативи. Це зараз десятки підприємців,  підлаштовуючись під традицію Проводів, почали вирощувати і продавати живі квіти та декоративні рослини. А в «бідні» дев’яності цього не було. А був дешевий яскравий пластик.

І, на жаль, той дешевий і яскравий пластик у вигляді штучних квітів і вінків залишається із нами й до сьогодні.

І залишатиметься ще довго. Віками. Адже він, навіть викинутий і прикиданий шаром землі, розкладатиметься ще по меншій мірі двісті років.

Розкладатиметься і вбиватиме. Вбиватиме і живих, і навіть ще не народжених.

Адже в тому пластику, в тих яскравих штучних квітах закладений ледве не повний набір смертельно небезпечних хімічних сполук.

Так —  і фенол, і  формальдегід, і діоксин. Усі ці хімічні сполуки викликають рак, призводять до безпліддя. Вони шкодять при спалюванні, вони отруюють землю, розкладаючись у ній.

Вони вбивають зараз, і вбиватимуть ще через сотні років.

А яка від них користь? У чому їх цінність? Чому люди купляють пластикові квіти і несуть їх на могили?

Ну так їх же добре видно. Вони створюють ілюзію якоїсь сумнівної краси, сумнівної турботи.

Посадити живі рослини і доглядати за ними на кладовищі — це довго, складно, марудно і не одразу помітно. А тут купив, встромив у землю, повісив на хрест — і всі побачили.

Через кілька тижнів ті квіти втратять яскраві кольори. І їх просто викинуть десь на купу. Їх, таких куп, після Гробиків багато на кладовищах
Автор цієї статті запитав директора кобеляцького комунального підприємства «Водоканал Плюс»  Сергія Ткаченка, що його підлеглі роблять із тими штучними квітами і вінками.

Сергій Володимирович розповів, що комунальникам доводиться відділяти отой штучний непотріб від інших відходів. А потім той пластик везуть на полігон у Горішніх Плавнях. І захоронюють там.

Але ніхто точно не може сказати про долю отих сотень тисяч тонн пластикових квітів, які розкладаються на полігоні в Горішніх Плавнях. Куди потраплять продукти їх розкладу? Кого і коли вони вб’ють через сотню років?

То може таки не треба? Не треба вбивати ще не народжених дітей, купляючи і несучи на кладовища яскраву отруту.

Подобається    0