Драбинівське кладовище закрили для померлих

Неординарна ситуація склалася на початку квітня у новосанжарському селі Драбинівка. Головний санітарний лікар району Олександр Пантелей своїм приписом заборонив ховати померлих на єдиному кладовищі села.
Це, звичайно, не могло не викликати значного резонансу як у самій Драбинівці, так і в усьому районі. Всіх, безумовно, цікавило — з яких мотивів виходив головний санітарний лікар при прийнятті такого неоднозначного рішення. Щоб дізнатися відповідь на це запитання, минулого тижня ми зустрілися з Олександром Пантелеєм і отримали його коментар.
— Ця епопея розпочалася ще у 2004‑му році, — пояснив Олександр Григорович. — Тоді внаслідок руйнації ще радянської системи дренажу в селі Драбинівка сталося значне підняття ґрунтових вод. В ті часи розгалуженої системи водогону в селі не було, люди користувалися водою із шахтних колодязів. А до них якраз і потрапляли ґрунтові води, які за своїм складом несли загрозу здоров’ю населення. Вода не лише була у колодязях, а й в усіх погребах. Пригадую, у 2005‑му році, коли я у складі комісії був у драбинівській школі, то вода хлюпотіла просто під підлогою. Крім цього, та частина села, яка найбільше потерпала від підтоплення, розташовувалася просто біля сільського кладовища. Згідно санітарних норм, відстань від цвинтаря до житлових забудов має становити 300 метрів, а на той час вона вже складала всього близько 100 метрів. Ви уявляєте ту ситуацію, коли вода спочатку піднімається майже до поверхні землі під кладовищем, а потім потрапляє у колодязь?! Тому, згідно санітарних норм, я, як санітарний лікар, виписав постанову від 23‑го березня 2004‑го року, якою заборонив експлуатацію сільського кладовища, а також запропонував тодішнього сільському голові відшукати ділянку під нове місце вічного спочинку.
Після прийняття цієї постанови драбиняни деякий час ховали своїх померлих на цвинтарі у сусідньому селі Вовківка. Жителі цього села поставилися до проблеми сусідів із розумінням, але все ж таки задавалися питанням: «А якщо наше кладовище заповниться, де ж ми своїх ховати будемо?! У Санжари везти, чи що?».
Але за деякий час ситуація змінилася. Чи то допомогло розчищення дренажного каналу, чи то вода сама пішла вглиб землі, але підтоплення від Драбинівки відступило. До того ж, селом невдовзі проклали центральний водогін і всі бажаючі змогли підключитися до системи водопостачання. Отже, значно зменшилася кількість споживачів води із шахтних колодязів. Поховання на драбинівському кладовищі відновили. Але, як з’ясувалося, до пори, до часу.
У середині березня цього року до райСЕС звернувся житель села Драбинівки, котрий мешкає неподалік кладовища, і поскаржився на погану якість води в шахтному колодязі. Невдовзі, щоб перевірити цю інформацію, до села виїхав санітарний лікар Олег Михасів. Він оглянув кілька колодязів у прилеглих до цвинтаря господарствах. До речі, одне з них розташовувалося всього лише за 30 метрів від місця вічного спочинку, інше — за 50 метрів. У акті, складеному Олегом Михасівим 31‑го березня, чітко вказано, що при обстеженні шахтних колодязів він виявив — ґрунтова вода підійшла на відстань 0,5 метра до поверхні землі. Крім цього, одне з цих господарств не підключене до мережі водопостачання. Отже, власник споживає воду лише із цього колодязя і це становить загрозу для його здоров’я.
Ознайомившись із актом, складеним його підлеглим, Олександр Пантелей 6‑го квітня 2010‑го року виписав постанову про припинення експлуатації кладовища в селі Драбинівка. У цій же постанові він радив сільському голові Геннадію Безуглому звернутися до райдержадміністрації за допомогою в питанні вибору ділянки під нове кладовище.
Після цієї постанови сільський голова  опинився у зовсім не завидному становищі. По-перше, треба було думати, куди ж тепер дівати драбинівських покійників, по-друге, у стислі строки потрібно було відшукати місце під нове кладовище. Цього понеділка ми зустрілися із Геннадієм Івановичем і попрохали поділитися думками з приводу цієї непростої ситуації.
— Справа у тому, що зараз ніякого підтоплення не відбувається. І я не бачу причини, щоб закривати наше кладовище, — здивував відповіддю Геннадій Безуглий. — Тоді, у 2004‑му, коли викопували яму і в ній дійсно стояла вода, ми возили ховати померлих у Вовківку. Але зараз такого немає. Та й подумайте, які б родичі дозволили класти труну з покійником просто у воду?! Цього і батюшка б ніколи не дозволив! Ми ховали людину незадовго перед отриманням припису, то ніякої води у ямі не було!
Також Геннадій Безуглий провів невеликий екскурс в історію. Він розповів, що кладовище на нинішньому місці утворили в середині 50‑х років минулого століття. Тоді навколо дійсно не було людських поселень. Але поступово драбиняни забудовували сусідні із цвинтарем вулиці і таким чином все більше скорочували санітарну зону. Але, запевнив сільський голова, така близькість помешкань людей і кладовища ще не є можливою причиною виникнення інфекційних хвороб через споживання неякісної води.
— У нас 75 % населення користується централізованим водопостачанням, — говорить Геннадій Безуглий. — Ті, хто ще не приєднався до сільського водогону, мають таку можливість — було б бажання. Але навіть якщо у людини не проведена вода, то їй непотрібно пити із колодязя — є вуличні колонки, де можна набрати чисту, незабруднену воду.
Розповідаючи це, сільський голова демонструє колонку, яка розташовується за 20 метрів від кладовища. Повертає кран — і за якусь мить на землю біжить чиста прозора вода. Отже бабуся, яка живе поруч і не підключалась до водогону, може набрати незабрудненої води тут.
— А щодо вибору ділянки під нове кладовище — тут взагалі все дуже складно, — продовжує Геннадій Безуглий. — Ми давно переймаємось цим питанням, адже зрозуміло, що ресурс існуючого цвинтаря вичерпається через 3–4 роки. Але де розмістити новий — це питання. Навколо села земля розпайована. У нас є варіант із старим садком, який розташовується неподалік існуючого кладовища. Але ж його потрібно викорчувати, розпланувати. Та й взагалі я дізнавався — щоб зробити проект відведення земельної ділянки треба близько 30 тисяч гривень і півтора-два роки часу! Варіантів із похованнями у сусідніх селах — Вовківці, Веселці, Довгій Пустоші — я не розглядаю. По-перше, в цих селах малий ресурс їхніх кладовищ, по-друге, люди говорять: «Як це — мій чоловік тут похований, а я в землю ляжу десь у другому селі?». І що я їм можу відповісти?
Як повідомив наостанок Геннадій Безуглий, незважаючи на припис головного санітарного лікаря, поховання на драбинівському сільському кладовищі продовжуватимуть. А «цвинтарне» питання винесуть на розгляд чергової сесії сільської ради. Скоріше за все, депутати прохатимуть тимчасового дозволу на експлуатацію існуючого кладовища. А також звертатимуться до влади району, щоб на місце виїхала комісія, яка допоможе вибрати ділянку і пришвидшити розв’язання існуючої проблеми.

Подобається    0