Біла акація

Четвертий рік війни. Коли вона закінчиться, не знає ніхто.

І навіть коли війна, точніше, її гаряча фаза, закінчиться, то й після цього в українців і в держави, у якій вони живуть, не надто багато оптимістичних сценаріїв для майбутнього.

Адже зрозуміло, що економіка зруйнована.

Адже відомо, що мільйони працездатних українців виїхали за кордон.

Адже дуже сумнівно, що державі Україна дадуть достатньо грошей для відбудови.

І не надто віриться, що ті гроші, які дадуть, не вкрадуть безсовісно.

І все частіше доводиться чути з уст молодих, здорових і розумних, які живуть вже там, такі слова: «Повертатися? А сенс?»

І все частіше доводиться чути навіть від таких, як автор цих рядків, п’ятидесятирічних, про бажання виїхати і доживати віку десь у спокійніших краях.
Все це ми  бачимо, чуємо, відчуваємо. І все це не надто надихає.

А, приміром, я для себе вже давно вирішив. Виїжджати не буду. Ну хіба що ще якісь обставини непереборної сили виникнуть. Доживатиму тут. І вірю, що поряд доживатимуть, житимуть і народжуватимуться ще мільйони українців.

Адже в історії людства такі часи, такі періоди вже бували. Багато держав лежали в руїнах, багато народів зазнавали поневірянь. І нічого. Вижили  і продовжують жити.

Приклад нам дає навіть природа.

От днями спілкувався із пасічником. Писав про це. Писав, зокрема, що не буде травневого меду. Бо через аномальний заморозок загинув цвіт акації.

Але минуло кілька днів…. І ввечері чую характерний солодкий запах. Піднімаю голову… Цвіте біла акація. Квітнуть дерева, які ще пару тижнів тому стояли чорними і, здавалось, приреченими  якщо не на загибель, то на безпліддя. Але вони вижили. І зацвіли.

Так і в житті людського суспільства. Люди, народи, держави здатні до відтворення. Навіть після найтяжчих періодів та криз у своєму житті.

Давно ж вірно було сказано:

—  Те, що нас не вбиває, робить нас сильнішими.

Головне — не зламатися, якщо не будеш убитий.

Біла акація розквітла. Розквітне й Україна. Якщо ми в ній не зламаємося.

А виїжджати… Така можливість є. Але ж… Довелося в своєму житті побувати  в десятках країн на різних континентах. Багато гарних місць. І спокійних, і красивих. Але додому в Україну хотілося завжди. Бо кращої країни ще не бачив.

Подобається    0