Усім трьом факторам — наперекір
Думаю, всі, хто в благословенні довоєнні часи бував у «старій» Європі, звертали увагу на те, що там, на відміну від України, дуже багато людей залишаються вірними паперовій пресі і паперовим книгам.
Приміром, мені дуже врізалася в пам’ять разюча різниця в поведінці пасажирів у київському та празькому метро. У Києві, сидячи у вагонах, люди втуплюються в смартфони. У Празі — розкривають паперові книги.
Зрештою, щось схоже можна побачити і в українських маленьких містечках та селах. Паперова книга в руках людини в наших реаліях виглядає екзотикою. Приблизно — як корова в селі.
Схожа ситуація і з паперовими ЗМІ. Десь у благополучній Іспанії чи Австрії ранок пенсіонера чи футбольного фаната починається із чашки кави в кафе та «свіжої» газети в руках.
В Україні ж прийнято отримувати інформацію із смартфона.
Так чомусь у «старій» Європі зовсім не поспішають запроваджувати цифрові технології у всіх сферах життя. Там навіть листування громадян із державними інституціями й до цього часу відбувається через надсилання звичайних паперових листів. Чому так?
Однозначну відповідь дати важко. Можна будувати різні теорії, аж до конспірології. Але факт залишається фактом — у розвиненій і благополучній Європі ні громадяни, ні влада нікуди не поспішають і не фанатіють від «цифри».
Добре це чи погано? Тут теж однозначну відповідь дати важко.
Як на мене — добре. Адже в сучасній Україні цифрові технології дають людям стільки щосекундної інформації, що наш нещасний мозок просто не встигає її засвоїти. І зрештою це призводить до виникнення залежності від інформаційного потоку.
А там, де нас немає, інформацію «переварюють» довше. У результаті, мозок «не кипить», а навіть встигає подумати. А думати і просто отримувати потік інформації — це зовсім різні речі.
Відверто кажучи, я не знаю людей, яким «полегшало» від того, що вони щосекунди отримують нове повідомлення через месенджери і соцмережі. Ти про щось дізнався швидше, аніж інший? Ну й що змінилося в твоєму житті на краще? Задайте собі таке запитання. І поміркуйте-помедитуйте над відповіддю.
Звичайно, автор не просто так згадав про не завжди позитивний вплив цифрових технологій та інформаційного потоку, що вони створили.
Днями говорив із колегою по журналістиці. І той бідкався, що паперова преса в Україні помирає.
Так, вона помирає. І, швидше за все, помре через пару-трійку років.
Якщо зовсім відверто, то мене особисто навіть дивує, як до цього часу паперова преса виживає в Україні.
Адже проти неї діють одразу три надпотужних фактори.
Перший — це демографія. Людей, які звикли читати із паперу із кожним роком меншає.
Фактор другий — надмірна, як на мою суб’єктивну думку, цифровізація у всіх сферах суспільного життя.
Фактор третій — монополіст «Укрпошта», який завзято піднімає розцінки і з не меншою завзятістю вчасно не доставляє пресу до читачів.
Тому, зважаючи на всі ці три фактори, під час розмови відповів колезі:
— Так, паперова преса в Україні помре. Це — неминуче. Хіба закінчиться війна, людям набридне потік інформації і змінить позицію Укрпошта. Але це навіть не мрія, це — фантастика.
Зрештою, усе в цьому світі помирає і зникає. І ми помремо. Але ж не варто через цю неминучість впадати у відчай.
А що робити? А просто робити. Трудитися. Думати. Пробувати спонукати думати інших.
Нібито так ми в «ЕХО» і робимо.
Адже навіть тоді, коли читач отримує інформацію, з якою не погоджується, яка порушує його звичний хід думок — це добре. Це спочатку викликає емоції, а потім, сподіваюся, — бажання подумати. Подумати, вибачте за каламбур, чому інший думає по-іншому.
А думати, повторюся — це добре. Це те, що робить людину гомосапієнс, а не тупим споживачем послуг штучного інтелекту.