Україна — не Венесуела

Україна — не Венесуела

3 січня в світі стало на одну війну більше. І їй-Богу не можу збагнути радості українців, яку вони висловлюють в коментарях під відео різних блогерів з приводу вторгнення США у Венесуелу.

Пишуть:

— Ура, диктатора повалили.

— Ура, венесуельська нафта обвалить світові ціни на вуглеводні і рашці буде гаплик.

Ну з приводу ціни на нафту взагалі смішно. Ні, я зовсім не проти аби вони ще знизилися, а з цим і доходи країни-агресора. Але як це пов’язано із викраденням двох венесуельців, нехай один із них навіть президент у США? Немає Мадуро і вже наступного дня зафонтанують усі венесуельські свердловини? А що так буває? А хто їх запустить: Трамп чи ще хтось?

Але зрештою не це головне. Головне, що всі ми бачимо чергове нахабне і цинічне порушення усіх можливих норм міжнародного права. І бачимо право сили. І нічого окрім цього.

Абсолютно ненормально і незаконно, коли армія однієї країни без оголошення війни заходить на територію іншої держави і викрадає звідти найвищу посадову особу. Нормально, скажете? Мадуро — він же мерзотник, тиран, диктатор, наркоторгівець.

А ви звідки знаєте? Трамп сказав? Чи ви двадцять років у Венесуелі прожили і все про неї знаєте? Чи вам самі венесуельці по телефону щодня розповідають, що в них там діється? Ой, сумніваюся!

І нагадаю, що кацапи говорять про нашого Президента Зеленського: мерзотник, наркоман, диктатор, нелегітимний. Чи не так?

То в чому різниця між кацапами і америкосами в даних діях? Якщо зовсім відверто — не бачу жодної. І в нашому, і у венесуельському випадку керівництво однієї наддержави безцеремонно втручається у справи іншої, меншої, слабшої держави. Не маючи при цьому ніяких підстав для збройного вторгнення. Мадуро наркотрафік організував? Ну це навіть не смішно. Хотілося б побачити відео, де він барижить кокаїном на вулицях Нью-Йорка. Але ж немає таких відео. Натомість є золото і нафта у Венесуелі. І як результат — вторгнення і викрадення їх президента американцями.

Як не було і жодної загрози для рашки з боку України. Але є буферна територія перед державами НАТО, є освічене і працелюбне населення, є прекрасний клімат і корисні копалини. І, як результат, маємо вторгнення рашки.

Логічним продовженням такого свавілля має стати вторгнення Китаю на Тайвань. А що, вони теж — наддержава. І їм теж можна.

То що ж тут хорошого для України?

Як на мене, хороше таки є. Але не у самому факті вторгнення америкосів на територію незалежної держави, а в першому результаті цієї події.

От я вирішив порівняти армію України до 2022‑го року і нинішньої Венесуели.

У нас до широкомасштабного вторгнення в ЗСУ налічувалося 246 тисяч військових, у Венесуелі станом на зараз — 120–130 тисяч. Є в армії Венесуели і бойові літаки, як рашківські СУ, так і американські F-16. Є в них ППО, як пишуть, найпотужніше в Південній Америці. Там і Буки, і Печори, і С-300, і переносні зенітні комплекси «Ігла».

А тепер, як кажуть, відчуйте різницю. Українці в перші години і дні війни збивали ворожі літаки і вертольоти, підбивали танки, сотнями знищували ворожих солдатів.

А у Венесуелі? Так, у них армія менша, менше й літаків та ППО у порівнянні із Україною. Але ж і америкоси до них зайшли в сотні разів меншою силою аніж «братікі» до нас. І? Та навіть вертольота жодного не підбили. У принципі при нормальній організації в Збройних Силах, будь-який спецназ типу «Дельти» чи ще якоїсь трясці при такій авантюрі, як у Венесуелі, був би приречений на знищення. Як у свій час рашківські десантники. Чого ви думаєте вони в Гостомелі висаджувалися? Сценарій був схожий із венесуельським — захоплення українських високопосадовців. Але ж…

Так отож. Нєфіг, захоплюватися америкосами, вони нічим не кращі за кацапів. Просто зараз ми вимушені мати їх у союзниках.

А от ким дійсно можна і потрібно захоплюватися і пишатися, так це нашою армією і керівництвом держави.

Українці ж бо звикли плакатися, що мовляв, у нас все погано і найгірше — і порядку немає, і корупція процвітає. Та ні. І порядку в нас більше, і корупція не найстрашніша. То ви просто в інших країнах не бували.

А українцям є ким і чим пишатися. Підтверджено війною.


Автор: Ігор Філоненко

Додати коментар

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.