Чому собак любити легше, ніж людей
Дійсно, а чому? Адже в принципі, фраза із найпопулярнішої книги усіх часів і народів «Люби ближнього свого, як самого себе» стосується виключно людей».
І світові релігії говорять передусім про любов до людей. У християнстві Бог створив людину нібито по власному образу. Як у тій же, вже згаданій, книзі було сказано: «І сказав Бог: «Створімо людину за образом Нашим, за подобою Нашою, і хай панують над морською рибою, і над птаством небесним, і над худобою, і над усею землею, і над усім плазуючим, що плазує по землі.»
У буддизмі нехай не так радикально, але теж людину ставлять вище за тварин. Адже досягти просвітлення і стати Буддою може виключно людина. А всім котам, собакам і крокодилам, не кажучи про баобаби, доведеться ще санскритити і санскритити, аби переродитися людиною і отримати шанс на просвітлення.
І практикуючі психологи говорять про те, що любити тварин більше, аніж людей, не є нормою. Це нібито свідчення кризи в спілкуванні з іншими людьми.
Але ж чому протягом життя доводиться все більше й більше зустрічати людей, які вважають істинною іншу фразу. Про те, що: «Чим більше я пізнаю людей, тим більше мені подобаються собаки».
І не тому, що це сказав видатний німецький поет Генріх Гейне. Думаю, що більшість людей, закоханих у собак чи котів, навіть не знають, хто такий автор цієї «крилатої» фрази. Але вони таки люблять собак більше, аніж собі подібних.
Чому згадав про цю проблему? А може й не проблему?
Розповім про два випадки із свого життя. Обидва сталися протягом одного дня.
…Майже рідна для мене Колісниківка. Приїхав на згарище, щоб його сфотографувати для ілюстрації статті про пожежу із летальним наслідком. Загинула людина у вогні.
Зробив фото. Поїхав додому. Але ж відчуваю,що мені щось муляє. Щось не так. Щось гризе і не дає спокою.
Згадав. Там на згарищі в сараї гавкала собака. І мозок, зайнятий іншим, якось не надав цьому жодного значення. А потім той же мозок нагадав:
— А там же собака. А в неї ж немає чого їсти. У неї немає води. А заходять морози. Тваринка просто загине. А ти нічого не зробив, навіть не випустив її із замкнутого приміщення.
Збираюся їхати в Колісниківку.
Дружина, дізнавшись про мої наміри, радить:
— Уже вечір, темно. Не гарячкуй. Є ж кому зателефонувати. Можливо, там є люди, хтось туди приходить.
Телефоную Наталії. Вона живе в Колісниківці і ми беремо в неї молоко (Реклама: смачніше молоко знайти важко).
Наталочка відповідає:
— Та знаємо ми про Няшу. Вже її годували. Ось тільки-но кісток повезли. І вже є людина, яка собачку прихистить.
Фух. Які хороші люди. Я тільки збирався «плюсик» до Карми заробити, а вони вже все зробили.
Увечері дзвінок уже до мене. Теж від жителя Колісниківки. Із проханням:
— Позичте триста гривень. Ми тут бухаємо в Кобеляках, а гроші закінчилися.
Не зважаючи на те, що прохання було максимально чесним, грошей не дав. Чоловік образився.
Потім знову приїжджав у Колісниківку. Прохача грошей на бухло вдома не було. Уже не перший день. Він таки знайшов десь гроші. Можливо, позичив у невиліковно хворого батька.
І знову в голові сентенції: «Хата не топлена. Вода в крані замерзла. У дворі гавкає собака. А що вона їсть? А мороз же береться».
Напевне саме через отаке, через отакі випадки, які трапляються із кожним із нас ледве не кожного дня, любити собак таки легше. З ними, із собаками, із котами та іншими тваринами, все просто. Вони передбачувані. Вони не дурять. Вони не крадуть у вас гроші і час. Вони вас не вбивають. Адже навіть найлютіші породи бійцівських собак самі по собі не народжені для того, аби вбивати. Їх цьому вчать люди.
Зрештою, 24 лютого 2022 року до нас в Україну на танках заїхали не собаки. І бомблять мирні міста і села, залишають людей без тепла на морозі не коти. А хто?
Так, всі світові вчення і всі визнані людством мудреці говорять про те, що всіх людей потрібно любити і прощати. Навіть тих, хто вкрав. Навіть тих, хто обдурив. Навіть тих хто з’їхав на танках і бомбить.
Не знаю… Пробачити… Можливо. Точніше, навіть не пробачити, а перестати ненавидіти. Адже із почуттям ненависті загинеш сам. Воно руйнує і вбиває не лише того, кого ненавидять. А й самого ненависника.
Тобто… Перестати ненавидіти — можливо. А ось полюбити… Ні, із собаками таки легше.
Додати коментар