Дійсно, а навіщо?

Днями отримав два несподівані і досить неприємні зауваження.

Спочатку один чоловік, який став мимовільним свідком моєї дискусії зовсім з іншою людиною, дорікнув:

— Щоб не було до Вас претензій, пишіть таке, щоб всім сподобалось.

А потім зателефонувала читачка «ЕХО». Говорили на одну тему, але в процесі розмови вона зауважила:

— От ви друкуєте декларації посадовців і депутатів. Краще б ви цього не робили.

— А чому?

— Ну от я читаю, скільки зароблять чиновники. І, маючи мінімальну пенсію, ледве не плачу. У них за місяць із року в рік зарплата зростає на десятки тисяч гривень. А мені 200 гривень до пенсії додали і за цю «щедрість» субсидію на комуналку забрали. А ви друкуєте, як люди при владі розкошують. А це нічого не змінює, тільки розпачу мені додає.

Дійсно, раціональне зерно в подібних зауваженнях присутнє. І змінити нічого редакція в рівні статків і пенсіонерів не може. І статті наші не всім подобаються.
То може дійсно шукати таку інфу, щоб всім без виключення подобалася?

Скажімо, писати про «гній на полях» чи про те, що Україна попереду всіх і все в нас правильно, розумно, переможно і звитяжно. І немає ні в кого ніяких проблем. І у владі все чесно й справедливо, а пенсіонери у нас живуть краще за своїх колег у Німеччині й Данії.

Так, написати про це можна. Але ж це — неправда.

До речі, і з правдою та неправдою теж цікаво буває.

Досить часто, особливо при розборі конфліктних ситуацій, доводиться чути побажання-докір від однієї зі сторін:

— Ви ж тільки правду напишіть.

Зазвичай відповідаю своїм досить логічним запитанням:

— А правду — це як? Так, як Ви хочете?

Хто в цьому світі має монополію на «правду»? Хто є абсолютно об’єктивним, безпристрасним і володіє усією інформацією?

У християнстві прийнято вірити, що таким є Бог. А люди… Усі вони, в тому числі і автор цієї статті, не є безгрішними, об’єктивними і безпристрасними. А тому мають здатність помилятися.

У тому числі і писати «не те» і не таке, щоб всім подобалося.

А таке, щоб «всім подобалося», в людській цивілізації було і є. У сталінському СРСР, гітлерівській Німеччині та в сучасній рашці. Там у газетах писали і пишуть зараз лише те, що «подобається всім».

Не сумніваюся, що і в сучасній Україні знайдеться дуже багато людей, які хотіли і хочуть, щоб було, як в Німеччині в 40‑х чи в рашці в 2000‑х. І вони свято вірять, що правильно саме так.

Але тоді нехай читають інші газети.

Подобається    0