Жителі одразу двох громад прощалися із Олексієм Костаком

Сотні кобелячан та біличан прийшли і приїхали на міське кладовище Кобеляк аби віддати данину шану загиблому на російсько-українській війні Олексію Костаку.

І хоча дитинство та юність загиблого військового були пов’язані виключно із сучасною білицькою громадою, поховали його в Кобеляках. Справа в тому, що такою була воля родини, яка переїхала в містечко на постійне місце проживання.

Тим не менше, в Кобеляки на кількох автобусах прибула ціла делегація із Біликів та сіл громади. А біля кладовища ще за півгодини до початку траурної церемонії зібралися десятки кобелячан.

Олексій Костак народився далеко за межами Полтавщини 27 січня 1984 року. Волею долі сталося так, що його родина переїхала в невеличке село Червоне. Разом із батьками оселився на Полтавщині тоді ще маленький хлопчик Олексій.  Тут він закінчив школу. Після цього поїхав вчитися у Полтаву, де закінчив залізничний технікум і отримав професію електрика. Працював на тепловозоремонтному заводі. Згодом освоїв професію будівельника і трудився на будівництві по всій Україні. Після початку війни будував бомбосховища.

Був мобілізований. Служив в одному із підрозділів десантно-штурмових військ. Тобто виконував, напевне, найнебезпечнішу на війні функцію штурмовика.

Загинув Олексій Костак 4 грудня 2025 року на Сумщині.

Із словами жалоби до присутніх звернулися чорбівський староста Галина Щербак, представник ТЦК та СП Руслан Безима, волонтер Олена Пастернак.

Олена Пастернак сказала, що дуже погано, коли молоді люди збирають таку кількість людей для того, щоб із ними прощалися навіки. Але наголосила на тому, що ці сини, батьки і брати, які служать в лавах ЗСУ, захищаються всіх – і біличан, і кобелячан і взагалі усіх українців. І закликала кожного роботи посильний внесок для того, щоб похорони військових відбувалися якомога рідше.